UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГреко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7024
Скачало701
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ату в особі митрополита

Філарета і його прибічників у бік "канонічної" автономії та автокефалії,

подальший розрив з РПЦ та проголошення Київського патріархату також були

наслідком кризи пострадянського православ'я, але відбувалися за

принципом "запозичених лозунґів". Філіппіки на адресу "уніатів" і

"розкольників" поступово змінювалися національно-патріотичною

фразеологією та закликами до об'єднання всіх християн і Церков

візантійсько-української традиції навколо самопроголошеного патріархату.

Виразною домінантою самого утворення та подальшого розвитку УПЦ КП була

й залишається ідея "служіння" такої "єдиної національної" Церкви новій

Українській державі та тісна практична взаємодія з державною владою.

 

3. Збереження підпорядкування УПЦ Московському патріархатові, неясність

її автономного статусу, гострий осуд "сепаратистів" і "розкольників",

хоч і обґрунтовувались та далі арґументуються необхідністю дотримання

канонічного порядку, збереження "чистоти віри і єдності Церкви", а також

врахування різнонаціонального складу її духовенства й вірних, на

практиці часто сприймаються як острах перед будь-якими змінами взагалі.

За своєрідним "консерватизмом" єрархії УПЦ й усього Московського

патріархату та успадкованою з радянських часів риторикою проглядаються

серйозні труднощі (чи небажання) визнати як доконану реальність нові

обставини національно-державного й релігійного життя в Україні. Для

Церкви, яка впродовж століть вважала себе духовною опорою іншого народу,

була інтеґральною частиною владних структур іншої держави та не

допускала й думки, що в межах цієї держави (тобто її "канонічної

території") інші Церкви можуть мати рівний з нею статус, зробити таке

визнання є справді нелегкою справою. Принаймні до тих пір, поки єрархія

Української Православної Церкви сама не дасть відповіді (насамперед

самій собі та своїм вірним), що означає кожне слово в її назві.

 

Специфіка становища Римо-Католицької Церкви в Україні полягає в тому, що

колись приналежність до латинського обряду ототожнювалась із польською

(на Закарпатті - з угорською) національністю. У радянські часи кількість

римо-католиків суттєво скоротилася внаслідок депортації польського

населення, репресій супроти клиру та природної асиміляції. Після

проголошення незалежності України її вірними є українські громадяни, які

здебільшого походять зі змішаних родин та розмовляють українською або

російською мовою. Водночас значна частина духовенства є польского

походження або й громадянами Польщі. У зв'язку з цим перед єрархією РКЦ

в Україні постають дві альтернативи: а) полонізації (чи, в окремих

випадках, ре-полонізації), б) "українізації" (тобто, інкультурації).

Якщо перший шлях (полонізації через латинізацію) відомий з історії

(відомі і його трагічні наслідки), то другий існує радше на рівні

інтуїтивного шукання, не маючи ані теоретичного осмислення, ані бодай

виразної артикуляції. Ще одна трудність для самоототожнення українських

римо-католиків полягає в тому, що у минулому вони належали до пануючої

державної Церкви, тепер же вони змушені пристосовуватись до ролі

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ