UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГреко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7022
Скачало701
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

вної Церкви, тепер же вони змушені пристосовуватись до ролі

релігійної меншини.

 

Здавалось би українські греко-католики мали б мати найбільше проблем з

власною ідентичністю, бо ще 15 років тому ця Церква в СРСР була офіційно

"неіснуючою", а для багатьох і сьогодні її існування є "помилкою

історії", "невдалим експерементом" або головною перешкодою до "торжества

світового екуменізму". Тобто проблематичним як у зовнішньому сприйнятті,

так і у внутрішній самоідентифікації є насамперед її еклезіальний

характер. Концепції унії як проміжного щабля до переходу на

"досконаліший і достойніший" латинський обряд чи як моделі поширення

папської юрисдикції на "нез'єднаний Схід" не витримали випробування

часом і тепер однозначно засуджуються, як католиками й православними,

так і самими "уніатами"(принаймні на офіційному рівні). Натомість таке

випробування (не лише часом, але й постійними утисками, заборонами і

"возз'єднаннями") впродовж більш як чотирьох століть перейшла сама

Церква, зберігаючи як засадничі риси своєї тотожності етос східного

християнства, юрисдикційну єдність із Римським престолом і євхаристійну

спільність з латинниками.

 

Починаючи з середини XIX ст. греко-католицьке духовенство в Галичині

було тісно пов'язане з українським національним рухом та змаганнями за

українську державність, що відбилося на складних взаєминах із

римо-католиками та послужило підставою для репресій з боку радянської

влади. Рух греко-католиків за леґалізацію був складовою частиною

протистояння тоталітарному режимові та процесів демократизації і

національного відродження наприкінці 80-х рр., тому для її духовенства і

вірних не було і немає труднощів з національно-державною ідентифікацією.

Водночас високий моральний авторитет УГКЦ як найбільшої в світі

репресованої Церкви і найбільшої структури опору комуністичному

режимові, яка вистояла у підпіллі та спричинилася до краху самого

режиму, сприяв відновленню духовних почувань і залученню до активного

церковного життя багатьох людей, віддалених від релігії атеїстичною

пропаґандою та утисками свободи сумління. Проте в сучасних умовах

надмірне перенаголошення національно-політичних справ частиною

духовенства та мирянських активістів (комплекс "борця") у поєднанні з

недостатньою богословською та екуменічною формацією підриває цей

величезний кредит довір'я до Церкви, відволікає її від духовної місії,

підживлює ксенофобійні настрої в стосунку до інших. Проявом цього є не

лише конфлікти з православними та непорозуміння з латинниками, а й

складні взаємини галицьких греко-католиків із єпархіями, що походять з

Ужгородської унії 1646 р., які історично не належали до Галицької

митрополії і тепер не підлягають юрисдикції глави УГКЦ.

 

Досить поважні розходження щодо міри співвідношення між східною

традицією і католицькою приналежністю, між вселенськістю і помісністю,

між національно-політичною заанґажованістю і суспільно-духовним

служінням, лояльністю до держави і залежністю від "закордонних центрів

управління" (за офіційною пострадянською термінологією), а також щодо

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ