UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМитрополит Андрей Шептицький i православ\'я (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6237
Скачало630
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

уючі пляни Митрополита і вказує,

якими шляхами прямувати до повної злуки. Насамперед він пояснює свій

особистий стан, він, як греко-католик не може стати Київським

митрополитом, для цього він не має й фізичної змоги через свій вік,

через хворобу. На думку А. Шептицького, Київський митрополит мусить бути

обраний із православних; а коли б він був з'єдинений із Вселенською

(католицькою) Церквою, всі греко-католики підлягали б йому, і "я перший,

— каже Митрополит Андрей, — радо піддався б його верховній владі".10

 

Митрополит свідомий того, що повна злука греко-католицького і

українських православних віроісповідань — це справа дальшої майбутности.

Перед тим, після довгих змагань з обох боків, слід себе наближувати і

взаємно себе пізнавати. Ось чудове формулювання українського екуменізму.

Аналогічний шлях — зближення і взаємного пізнання — необхідний і до

осягнення національної єдности. До майбутньої єдности слід іти через

помирення, усуваючи взаємні роздори і ненависті між українцями, між

українськими конфесіями. Митрополит запевняє, що, поєднуючись із

Вселенською Церквою, не потрібно відрікатися своїх звичаїв, передання чи

обряду Української Православної Церкви. Між греко-католиками і

українськими православними різниці малі. Помирення на віроісповідній

площині причиниться і до національної єдности.

 

Відгуки на обидва листи Митрополита Андрея з боку православних були

слабими, виминаючими, а по суті відмовними. Коротко їх з'ясуємо.

 

Архиєпископ Краківський і Лемківський Палладій Видибіда-Руденко (1

березня 1942), уболіваючи за єдністю, з захопленням голосить: "Ваш зазив

до Православної Української Ієрархії є те, чого вже більше як 300 років

очікувала наша церква..., а роздор, що в кінці XVI віку був у значній

мірі штучно впроваджений неприятелями Української Церкви та Українського

народу, мусить бути закінчений".11 При чому уточнює, "що з боку

Православної Церкви ми намагатимемось усунути всі перешкоди на шляху

великої справи поєднання, що спиратиметься на повернення до стану

з-перед офіційного, у XVI в. розпаду Православної Української Церкви"12

(значить до становища передунійного).

 

Олексій (Алексій) Громадський, митрополит Волинський і Житомирський,

екзарх Української Автономної Православної Церкви, що лишилася в

юрисдикції Московської патріярхії, [16 червня 1942] у принципі

згоджується з виложеною Митрополитом Андреєм ідеєю єдности Церков,

тільки сумнівається щодо можливости її реалізації. Вказує на труднощі

довести до співпраці Автономної Православної Церкви на Україні, яку він

очолював, з Українською Автокефальною Православною Церквою митрополита

Полікарпа Сікорського. Тому вважає, що "може і потрібна на землі ота

різноголосниця і в релігійних сгіравах, бо красота заключається в

різноманітності".13 Щодо поєднання нам треба молитися, але воно не

відбудеться до скінчення віку.

 

Зміст цих двох листів Митрополита Андрея був також розглянений Собором

Автокефальної Православної Церкви в Генерал-Ґубернаторстві, що відбувся

27 травня 1942 року у Варшаві і прийняв у цій справі ухвалу. Вітаючи

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ