UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМитрополит Андрей Шептицький i православ\'я (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6238
Скачало630
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

шаві і прийняв у цій справі ухвалу. Вітаючи

заклик Митрополита Андрея Шептицького про поєднання двох наших Церков в

одну Церкву, Собор висловив свою готовність прийняти до своєї

Православної Церкви всіх наших братів греко-католиків.14 Іншими словами

пропонувалася ліквідація греко-католицької Церкви і її інкорпорація в

Українську Православну Церкву. Цю ухвалу підготував архиєпископ Іларіон

Огієнко, а в складі Собору брали ще участь митрополит Діонісій

Валединський і архиєпископ Палладій Видибіда-Руденко. Останній вважав цю

ухвалу зарізкою, яка замикала можливість дальшої дискусії.

 

Повищі відповіді українських православних ієрархів, супроводжені

звичайними реверансами в сторону всіма ціненого і шанованого

Митрополита, були по суті відмовними. Болючим для Митрополита була

мовчанка єпископів Української Автокефальної Православної Церкви, що

себе оформила під проводом митрополита Полікарпа Сікорського і

поширювала свою діяльність на території Наддніпрянщини, в так званому

Райхскомісаріяті України.

 

На лист Митрополита Андрея до української інтеліґенції прибуло більше

відповідей, деякі позитивні, інші полемічні й з неґативним наставленням

до унійних пропозицій. Друкований був тільки одвертий лист з квітня 1942

р. деяких українських православних діячів з Праги і Варшави, старих

еміґрантів.15 Цей лист написаний у полемічному тоні, гостро, а часто й

несправедливо, засуджуючи в історичному аспекті Унію й католицьку

Церкву. Автори одвертого листа оцінюють церковну Унію як одну з

найсумніших діб української минувшини, порівнюючи її хіба з добою

панщини. На думку авторів цього листа всі унійні спроби, — це не

з'єднання греко-католицької і православної Церкви, а тільки приєднання

української православної Церкви до римо-католицької, експонентом якої

усе було польське католицтво. Обороняючись від закидів, що українське

православ'я має "забагато московського намулу", однак, на думку авторів,

від нього буде легше позбутися, ніж греко-католицькій Церкві від впливів

римо-католицьких, наприклад, запровадження целібату. Багато місця

присвячено загально-традиційним догматичним суперечкам про примат Папи

римського і ролю східніх патріярхів, — справи загальновідомі. Є ще одна

заява, а саме, в питаннях взаємовідносин української православної Церкви

з іншими Церквами компетентними є лише українські православні ієрархи.

 

Річ ясна, що подібний лист не міг послужити не тільки справі з'єдинення,

але навіть спробам порозуміння, взаємного пізнання.

 

На цьому заходи в справі з'єдинення Церков й були припинені, тим більше,

що в цю відважну акцію з евентуальними наслідками також скріплення

українства в національній і політичній площинах вмішалася німецька

окупаційна влада, забороняючи публікувати що-небудь в справі об'єднання

двох українських Церков.

 

Такий стан речей не міг задовольнити голову греко-католицької Церкви,

який, як було видио, справу єдности уважав за пріоритетну над усіма

своїми заняттями, за неї він був готовий віддати своє життя. Тому і

зрозумілий був його біль, коли бачив, на схилі свого життя, слабі

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ