UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПротиукраїнський універсалізм у нашій українській церкві (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2144
Скачало479
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Протиукраїнський універсалізм у нашій українській церкві

 

Прочитавши на сторінках нашої преси репортаж про Форум «Молодь —

Христові», що відбувся в Києві 18-19 серпня, на завершення IV сесії

Патріяршого Собору УГКЦ, багато людей із нашого старшого покоління

напевно запитає себе: А чому не пов’язано цього форуму нашої молоді із

величавим здвигом української молоді у Львові 1933 року під патронатом

Великого Митрополита Андрея Шептицького з могутнім, неабутнім

українським релігійно-національним гаслом «Українська молодь Христові»?

Чому цього не зроблено? Чому також головна тема цієї IV сесії

Патріяршого Собору була така якась дуже загальна, невизначена: ,Молодь

Христові третього тисячоліття’? Бо ж у першій мірі тут ідеться про

українську молодь і Українську Церкву.

 

Крім загальнолюдських і загальноцерковно-релігійних проблем ми ще маємо

свої українські проблеми і потреби, які треба полагодити, як наприклад,

справу українського екуменізму, питання поєднання Українських Церков

київської традиції, потреба нашої церковної ідеології і церковної

політики. Також і майбутність нашої УГКЦ у світлі ватиканської

«остполітики» є дуже непевною. Як відомо, Ватикан плянує далекойдучу

римо-католизацію України, тому трактує нашу УГКЦ не як справжню помісну,

самоуправну одиницю (згідно з постановами Другого Ватиканського Собору),

але як якусь підрядну частину Римо-Католицької Церкви. Всі ці проблеми

повинні були бути предметом дискусій на цій сесії Патріяршого Собору.

 

Патріярх Йосиф прибув у вільний світ 1963 року з незвичайно важливим та

актуальним кличем: «За єдність Церкви і Народу». Наша Українська Церква

все була тісно пов’язана зі своїм рідним українським народом. Завдяки

цій же Церкві наш народ пережив всі свої історичні лихоліття і дочекався

відродження власної державности. Завданням нашої Церкви є продовжування

цієї тісної співпраці зі своїм народом, його оборона перед наступами

темних ворожих сил, виховування молодого покоління у здоровому

українському релігійно-патріотичному дусі. Тому і головна тема цієї

сесії Патріяршого Собору, що відбувався в самостійній Україні, у

Золотоверхому Києві, повинна б була бути інакша, наприклад: «Українська

Молодь — майбутнє нашої Української Церкви і нашого народу». Так, на

жаль, не сталося. В нашому церковному житті щораз частіше спостерігаємо

прояви релігійно-національної невизначености чи, навіть,

самозаперечення. Замість принести до Києва українську

релігійно-національну ідеологію і таким чином причинитися до

українізації Києва, то наш церковний провід приніс універсалізм і

космополітизм. І яка нам користь з такого т. зв. «перенесення» центру

УГКЦ зі Львова до Києва?

 

Таких прикладів українського самозаперечення в нашій Церкві знаходимо

багато більше. Ось у 2003 році провід УГКЦ проголосив цей 2003 рік Роком

Родини. Багато тоді говорилося і писалося про цей Рік Родини і її велике

значення для Церкви і Держави, але немає чомусь ні одної згадки про

Українську Родину, як дуже важливу клітину Українського Народу,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ