UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозгром Київського єпархіального управління 1923 року (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4316
Скачало511
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ксима Андреевича, Богдашевского

Дмитрия Ивановича и других в антисоветской деятельности". Чекіст

Самсонов затвердив рішення: справу передати на розгляд комісії НКВД з

адміністративної висилки 42.

 

1/14 травня панотець писав у листі до Анни Карпеко: "Так много,

безконечно много хотелось бы сказать или в крайнем случае написать Вам,

но напишу только несколько слов. Лучше всего в Вашем письме Ваши слова о

радости. [...] Часто это чувство радости охватывает душу острой болью,

иногда разливается спокойным светом в сердце. Никогда уверенность в Нем

и в праведности Его путей не была в душе такой жизненной, твердой. Своей

воли нет, нет своих планов, фантазий и даже нет своей ответственности.

Есть Его воля, Его мудрость. Его пути, Его благость. Это началось в ту

ночь, когда вышел в неизвестность из дома, оторвавшись от старой жизни,

от прошлого. И с тех пор это растет и крепнет во мне и других, несущих

тот же крест и приобщившихся к той же радости. Вижу, как меняются здесь

в этом свете, в горниле этих испытаний, растут и просветляются те, кто

казался будничным и маленьким там, в прошлом, на воле. Каждый день

благодарю Бога за всю ниспосланную им радость" 43. Ці панотцеві

міркування про радість, що приходить до людини під час випробувань і

терпінь за віру, якраз дуже характерні для православних уявлень про

життєві цінності. Оповідаючи про замучених на Лубянці священослужителів,

протоієрей М.Польський підкреслює зразкову поведінку їхніх удів: "Одна

из них, из-под черного головного платочка сияя глазами, говорила другой:

"Как мы счастливы с вами, матушка, как мы счастливы! Какой смерти

сподобились мужья наши! За веру венец мученический прияли. Теперь надо

только молиться за них. Нет, и молиться не надо: это они за нас пред

Господом молятся" 44. За словами проф. І.М.Андрєєва, о.Николай

Піскановський (служив в Олександрійському повіті Херсонської губ.),

одержав на Соловках листа від дружини й сина: "Мы всегда радуемся, думая

о твоих страданиях в лагере за Христа и Его Церковь. Порадуйся и ты о

том, что и мы сподобились быть снова гонимыми за Господа" 45.

 

За два дні, 16 травня відбулось засідання цієї самої комісії НКВД, де

справу доповів сумнозвісний Тучков 46. Було ухвалено: "Словачевского,

Вербицкого, Богдашевского - выслать в Зырянский край сроком на 2 (два)

года. Голубева и Жураковского - выслать в Маробласть сроком на 2 года.

Блинова - освободить. Дело сдать в архив 6 отд. СО ГПУ" 47. Після

звільнення з Бутирок він пробув у Москві два дні. О.В.Михеєва 48 глухо

згадує, що в цей час із Києва приїхали друзі о.Анатолія з ним побачитись

49.

 

Його заслали до Краснококшайська, теперішньої Йошкар-Оли, столиці

Чувашії, куди він виїхав "вольным порядком" разом з дружиною 19 травня.

До революції містечко звалось Царевококшайськ, Казанської губернії, мало

всього 1700 мешканців, одну церкву, один монастир, 2 лікарні, 2

бібліотеки, 5 нижчих навчальних закладів. 1923 року сполучення було

тільки кіньми, обози ходили трактами через непрохідні ліси. Їхати можна

було, лише приєднавшись до обозу. Залізниці не існувало 50. Невдовзі

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ