UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозгром Київського єпархіального управління 1923 року (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4311
Скачало509
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ше приєднавшись до обозу. Залізниці не існувало 50. Невдовзі

прибув туди і його друг, а тепер, Шевченковим словом, соузник

архимандрит Єрмоген. Зняли разом щойно збудовану ізбу, а коли

повернулись господарі, о.Анатолій зняв з дужиною мезонін з однією

кімнатою й передньою, а о.Єрмоген неподалік - теж ізольовану кімнату.

Ночами бували труси, які він згадував в листі до общини від 6 липня 1923

року: "[...] после ночи, в течение которой как раз опять чужие люди до

рассвета шарили в моих бумагах и вещах, отбирая все письма, записки и

рукописи [...]"51 . Але ці враження відступали перед радощами. У

мезоніні о.Анатолія поставили спеціально замовленого столика, що став

престолом. Потаємно він служив літургію. Свого духовного отця навідували

то С.М.Орлов, Д.Вердеревський та Ю.О.Косткевич, то А.Д.Карпека чи

В.Е.Жижневська. Вони привезли антимінс, ікони, богослужбові й світські

книжки. Всі вони були його духовними дітьми, але особливо радів

о.Анатолій приїздові Анни Данилівни Карпеко. Як підкреслила в своїх

примітках О.В.Михеєва (арк. 137), вона мала на той час 17 років. Подорож

через нетрі приволзьких лісів була для неї найважча. Панотець писав її

чоловікові: "А Аня? Она настолько родной, сокровенно мне близкий

человек, что говорить о ней мне трудно. Мне кажется только, что всегда

надо радоваться и благодарить Бога за то, что есть на земле ея душа,

значит, еще не так плох мир... Ея чуткость может быть неложным мерилом в

разрешении самых тонких душевных конфликтов и в наблюдении за потаенными

уголками души. Воистину Вы обрели редкое сокровище - общение с тем, с

кем Вы теперь" 52.

 

О.О.Косткевич зберіг для нас розповіді мандрівників: "Там есть в

маленькой комнате маленький Престол и большая книга имен... И долгие

тихие месяцы. У него тепер длинные волосы и глаза, говорят, уже не

горят, а тихим светом благословляют. [...] Литургию служат каждый день.

Грани стираются - где литургия, где жизнь... [...] А он прозревает пути

тишины. Мученик и, кажется, преподобномученик. Как говорить о его жизни,

о тюрьмах, издевательствах, болезнях, распинаньи... Не знаю. Теперь

кажется, что жизнь его кончена, а житие начинается" 53. Довгі світлі

години священик проводив у розмовах з о.Єрмогеном. На вогник лампадки

приходили порозмовляти засланці - есери, есдеки, анархісти й навіть

бундівці. Обернень не відбулось, але коли наречена одного з засланців

несподівано померла, заслані соціалісти попрохали священика відслужити

панахиду.

 

О.Анатолій любив читати вголос. Читали за чергою з дружиною й навіть на

голоси твори античних трагіків. Багато розмірковуючи, панотець написав

оповідання про Іуду, в якому втілив спокуси непросвітленої плоті, що

боролась проти світлих покликів. О.Єрмоген прийшов у захват від цього

оповідання і вже на старості років, ставши єпископом, прохав Ніну

Сергіївну надіслати йому його текст.

 

Познайомилися з місцевими священиками. Виявилося, що вони, самі того не

знаючи, стали "живоцерковцями", оскільки їхній єпископ перейшов до

"Живої Церкви", про що вони навіть не відали. Внаслідок частих вечірніх

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ