UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтудійське чернецтво: історія і сьогодення (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3411
Скачало555
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

черського. У

1919 році митрополит Андрей передає Унівську резиденцію галицьких

митрополитів - колишній старовинний монастир - інокам Студійського

уставу. Таким чином Унівська обитель, давній центр чернецтва на

західноукраїнських землях, стає головним домом монастирів Студійського

уставу і отримує статус Лаври.

 

Божою благодаттю, завдяки батьківській опіці Шептицьких - митрополита

Андрея та ігумена Климентія, монастир розвивається духовно і

матеріяльно. Для потреб братії, що швидко збільшувалася числом,

митрополит Андрей та ігумен Климентій опрацьовують правила монашого

життя - Типікон. У вступному слові до нього сказано, що «монаше життя

має одне правило - Євангеліє Ісуса Христа, і одну ціль - спасіння душі».

«Як східні монахи, - йдеться далі, - боремося за досконалість,

додержуючись Правил св. Отців, і то отців Сходу, і тому хочемо

заховувати всі монаші традиції Сходу». Вже самим монашим подвигом,

апостольством чернечого життя (а священики - ще й проповідництвом),

ченці ставили собі мету «освячувати власні душі й поширювати на наших

землях і на Сході любов до Ісуса Христа, знання Його науки, Його

заповідей, Його рад, Його Церкви, Його Спасіння» (зі вступу до

Типікону).

 

У довоєнний період чернече життя в студійських монастирях набуло

особливого розквіту. Загальна чисельність братії на цей час становила

221 особу, в тому числі 117 схимонахів, 22 єромонахи і 13 єродияконів.

 

Засада самозабезпечення чернецтва Студійського уставу найпослідовніше

втілилася в Унівській Лаврі, де було створено сильне самодостатнє

господарство. Монаша громада цілком утримувала себе матеріяльно власною

працею. У монастирі багато уваги приділялось доброчинності: при обителі

діяв сиротинець, де до 1936 р. було виховано та забезпечено освітою 170

юнаків.

 

Пасторальна опіка над унівською парохією та прочанами,

культурно-освітницька діяльність серед молоді та старших, катехизація

дітей - ось далеко не повний перелік діянь унівської братії, рясні плоди

яких пожинаємо й досі.

 

Ченці займались і науковою діяльністю. При монастирі існувала величезна

бібліотека, яка формувалась наполегливим та цілеспрямованим придбанням

книг. У 1935 р. браття відкрили невеличку друкарню, де друкували

щомісячник «Ясна путь».

 

З благословення митрополита Андрея при студійському монастирі почала

діяти іконописна майстерня. Найважливішими її роботами стали розписи

інтер’єру монастирського Святоуспенського храму та зовнішніх стін

монастиря в Уневі.

 

Таким чином, Унівська Лавра стає визначним духовним центром, який щороку

відвідували десятки тисяч прочан з усіх куточків краю.

 

Ось як згадує єромонах Гедеон, який 74(!) роки тому, 16-літнім юнаком,

вступив до Унівського монастиря: «Перші враження, коли я прийшов до

монастиря, були потягаючі. Ті бородаті ченці виглядали дуже смиренними.

Сам вигляд монашого строю дає піднесення до молитви, підтримує силу того

всього східного, що для нас є дороге, і миле, і любе, і своє».

 

Працею та подвигом унівських ченців було створено низку нових

монастирів. У 20-х роках у Львові постала Лавра св. Івана Хрестителя на

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ