UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУнікальна ікона св. Миколая (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6290
Скачало728
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ься ікони св. Миколая - "вновь сделанная", на

лівому боці за криласом, і невелика, в срібло оправлена, теж грецького

письма - над царськими вратами. Усі три ікони були ще в монастирі

наприкінці ХІХ століття (14).

 

Њ

 

?????????"?ини в Києві, у якій працював тоді завідувач художнього

відділу 1-го Державного музею (15) Ф.Ернст, вилучила в числі інших

цінних ікон з київських храмів також образ св. Миколая й передала до

згаданого музею. Монастир зруйновано в середині 1930-х років. Це єдина

ікона з нього, що дійшла до нашого часу.

 

Як же потрапила північна, новгородського письма ікона до київського

монастиря? Слупським монастирем постійно опікувалися московські царі, що

засвідчують, зокрема, наявні в архіві грамоти царівни Софії (1689 р.),

Федора Олексійовича (1681 р.) (16), який підтвердив грамоту Олексія

Михайловича, та інші документи. Зберігся лист Б.Хмельницького від 27

травня 1654 року, де він дає похвальну характеристику Інокентієві Ґізелю

(17). Той був ігуменом монастиря в 1646 - 1656 роках. Відомі його

послання до царя Олексія Михайловича, випущені окремими виданнями.

Гадаємо, ікона могла бути надіслана або ж привезена як дарунок

монастиреві, найімовірніше якраз за ігуменства І.Ґізеля. Це середина

ХVІІ століття, часи найбільшого розвою обителі.

 

У 1996 році ікону вперше експоновано на виставці "Образ св. Миколая в

українському іконопису" в залах Національного художнього музею України.

Копія з цієї ікони є нині в греко-католицькій церкві Св. Миколая на

Аскольдовій могилі.

 

"Межиріцька Богородиця"

 

Для українського народу здавна характерне особливо шанобливе ставлення

до богородичних ікон. Багато з них вважалися чудотворними, оберегами

наших земель (18). Перші такі ікони були привезені з Візантії, з

Царгорода. Це і славнозвісна "Вишгородська Богородиця" (теперішня назва

- "Володимирська") і "Влахернська", що була в Десятинній церкві в Києві,

і Ігорівська, перед якою молився князь Ігор перед смертю, та інші. Деякі

з них втрачені - вивезені з наших теренів, як це сталося з

"Володимирською Богородицею" чи з "Єрусалимською" з Гамаліївського

монастиря на Сумщині (перша тепер у Москві, друга - в Парижі, у соборі

Нотр-Дам).

 

Тим більшої уваги заслуговують ті богородичні ікони, що збереглися в

Україні. Серед них і "Межиріцька Богородиця" (з с.Межиріччя поблизу

Острога). Її згадували такі дослідники волинських старожитностей, як

М.Теодорович, П.Батюшков, А.Хойнацький, проте у своїх публікаціях вони

обмежувалися тільки констатацією її великої давності.

 

Ікона написана темперою, має розмір 70 х 90. З першого погляду твір

вражає своєю неординарністю, могутньою величчю, суголосною класичним

взірцям. Суворість образу тут скорше має характер внутрішньої

зосередженості. Світло духовної глибини посилюється дивовижної краси

колористичним вирішенням: під брунатним мафорієм яскравим смарагдом сяє

ясно-зелений, яблуневого кольору гіматій (це так звана "празелень", яку

виготовляли на Кіпрі, саме вона давала, на відміну од інших, наприклад

"веронської зеленої", яблуневий колір). У свою чергу колір чепця

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ