UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУнікальна ікона св. Миколая (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6295
Скачало728
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

блуневий колір). У свою чергу колір чепця

відтіняється яскравим червоно-оранжевим кольором щік і вуст. Це не

цинобра, бо вона темнішає з часом, і не кармін, а крап, з якого

виготовляли на Кіпрі пурпур, - фарба дуже стійка, що тільки трохи

світлішала з часом.

 

Така незвична для старовинних ікон яскравість вирізняє твір з кола

аналогічних пам'яток і надає йому оригінальності. Крім того, це визначає

певні часові орієнтири: разом з ідеальною формою обличчя, його овалу,

підкреслено подовженим носом, розкрилом брів і так само підкресленою

формою подовжених мигдалюватих очей ця провідна колористична пара

(зелена й червона барви) є свідченням малярського стилю так званого

палеологовського відродження, тож ікону можна датувати зламом ХV- ХVІ

століть.

 

Якщо вдатися по аналогії до російського іконопису, то такий самий

смарагдовий колір чепця, яскраво-червоне підрум'янення лику, вохрення

"без движків", а також спосіб, яким Христос тримає сувій - сторчма,

сперши його на коліна, знаходимо у творі Діонісія "Одигітрія" (1482 р.).

 

 

З-поміж українських ікон певну подібність становлять "Богоматір" з

Грушева (поч. ХV ст.) (19) і - за колоритом - "Пантократор" майстра

Димитрія (ХVІ ст.). А втім, наш твір відзначається особливою чистотою

стилю й не має точних аналогій серед відомих українських пам'яток.

 

Щодо іконографічного типу твору, то він належить до рідкісного варіанту

"Одигітрії". Його особливістю є фронтальне положення обличчя Богородиці,

без нахилу до дитини - Христа, якого вона підтримує лівою рукою. У Росії

такий тип дістав пізніше назву "Смоленської Богородиці" (20). Описав цей

тип Н.Кондаков у праці "Іконографія Богоматері" (21). У візантійському

мистецтві такий тип відомий був здавна, але особливо поширився з

середини ХІІІ століття. Він походив від афонської ікони

"Предвозвістительниця" (Косталанітська) і, крім згаданих вище

особливостей, характеризувався ще жестом руки Христа, який благословляє

перстами в особливий спосіб (22).

 

Таке двоперсте благословіння бачимо й на нашій іконі, як і на багатьох

грецьких іконах з Афону, зокрема з соборного храму Ватопеда, з деяких

грузинських церков (зокрема м.Ґорі). Характерність цього жесту відзначає

В.Григорович-Барський в опису своєї другої подорожі по святих місцях

(23).

 

Отже, всі іконографічні дані, особливості композиції, манери виконання,

колористичної гами живопису та емоційного забарвлення (характерного для

грецького іконопису суворості, певної важкуватості форм, брак м'якості,

притаманної українському іконопису) промовляють за її неукраїнське

походження або ж наслідування давнього класичного канону.

 

Що ж стосується орнаментованого тла, то його, на нашу думку, виконав

український майстер, і, враховуючи спостереження М.Драґана (24) стосовно

орнаменту тла ікон, воно датується початком - серединою ХVІ або кінцем

ХV століття. Орнамент являє собою рослинний мотив - хвилясту галузку,

однак з геометризованими сучкуватими, різко зрізаними частинами прута.

Саме з кінця ХV століття майстри починають глибоко врізати орнамент у

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ