UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Карпенко-Карий (1845—1907) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13018
Скачало1087
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

 

Важливе місце в історії духовного життя українського народу останніх

десятиріч XIX — поч. XX ст. посідає творча і громадська діяльність Івана

Карповича Тобілевича, драматурга, актора і режисера української сцени,

який виступав під псевдонімом Карпенко-Карий.

 

Українська драматургія своїм розвитком багато в чому завдячує Іванові

Карпенку-Карому. Адже саме він разом із Марком Кропивницьким та Михайлом

Старицьким дав могутній поштовх розвитку українського театру. Іван

Карпович належав до однієї з тих славетних українських родин, силою духу

яких живилася вітчизняна історія. Його брати — сподвижники Микола

Садовський і Панас Саксаганський, обдаровані актори, режисери,

театральні антрепренери. Їхня сестра Садовська-Берелотті — талановита

актриса та співачка. Обираючи творчі псевдоніми, усі вони підкреслювали

зв’язок із родинним гніздом.

 

І. К. Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці, колишнього

Бобринецького повіту на Херсонщині, в сім’ї управителя поміщицького

маєтку. Офіційна освіта обірвалась після закінчення Бобринецької

повітової школи у 1859 р. У чотирнадцять років приступив до

канцелярської роботи, в містечку Мала Виска, а потім в місті Бобринці.

Тоді ж відбулися перші виступи на сцені в аматорському театральному

гуртку. З 1865 по 1883 рр. працює в Єлисаветграді та веде активну

громадсько-політичну і театральну діяльність. Як головний учасник і

керівник багатьох аматорських вистав, Іван Тобілевич стояв у центрі

мистецького життя міста. Саме тут були написані перші твори — оповідання

«Новобранець» та п’єси «Бурлака» і «Підпанки». Восени 1882 р. у

Єлисаветграді М. Л. Кропивницький створив українську професійну трупу,

до якої ввійшли М. Заньковецька, М. Садовський, О. Вірина, О. Маркова,

Н. Жарова, К. Стоян-Максимович, І. Загорський та інші. У 1883 р. на чолі

трупи став М. П. Старицький. У цей час до трупи ввійшли І.

Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський. Так утворився

професійний український театр. Трупа М. Старицького проіснувала до 1885

року. Потім М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та І.

Карпенко-Карий виступили організаторами і керівниками окремих труп. У

трупі Марка Кропивницького та Михайла Старицького поєднувалися два

основні напрями національного театру — романтично-побутовий і

реалістично-побутовий. На цьому підґрунті Карпенко-Карий і побудує свою

театральну систему, коли разом із молодшим братом Панасом відокремиться

в самостійне товариство. У театральні сезони 1900—1903 років корифеї

українського театру об’єднувались і утворювали високомистецький

колектив. Діяльність митця була обірвана наступом реакції. У 1883 р.

Іван Карпович, як людина політично неблагонадійна, був звільнений зі

служби. Довелося Карпенку-Карому як політичному засланцеві проживати у

м. Новочеркаську (1884—1887), де він написав п’єси «Безталанна»,

«Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля».

 

У квітні 1887 року драматург оселяється на хуторі Надія біля

Єлисаветграда, де живе біля двох років під «гласним наглядом» поліції. У

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ