.

Іван Франко (1856—1916) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
54 12613
Скачать документ

Реферат на тему:

Іван Франко (1856—1916)

Іван Якович Франко — геній української нації, великий майстер
українського слова, творчість якого становить цілу епоху в розвитку
національної культури кінця XIX — початку XX ст.

Народився Іван Якович 17 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі Дрогобицького
повіту (Львівська область). Навчався у початковій (1862—1863) і
«нормальній» (1864—1867) школах та в Дрогобицькій гімназії (1867—1875).
Після закінчення гімназії вступає на філософське відділення Львівського
університету. З успіхом навчається, займається самоосвітою, громадською
роботою, літературною діяльністю. Входить до складу журналу «Друг», бере
участь у виданні літературного альманаху «Дністрянка» (1876). За активну
політичну діяльність І. Франка вперше заарештовують у 1877 р. на дев’ять
місяців. Саме у в’язниці з’являються його шедеври політичної лірики —
«Товаришам із тюрми» та «Гімн». Вдруге його посадили до в’язниці на три
місяці, після чого Франка було відправлено в рідне село під поліцейський
нагляд.

У 1878 р. разом з М. Павликом Іван Якович засновує журнал «Громадський
друг», який невдовзі заборонили. Франко займається вивченням марксизму,
продовжує свою видавничу, літературну і перекладацьку діяльність.
Важливе місце посідає його громадська і журналістсько-публіцистична
праця. У робітничій газеті «Praca» він був (з грудня 1878 р. ) її
фактичним редактором.

Більша частина творів І. Франка друкувалася в журналі «Світ»
(1881—1882), а також у народовських — газеті «Діло» й журналі «Зоря».
Протягом 1881—1888 років письменник зробив вражаюче багато. У 1887 р.
вийшла збірка «З вершин і низин», що було найвидатнішим явищем в
українській поезії після «Кобзаря» Т. Шевченка. Та власті не припиняли
переслідування, і у 1889 році він втретє був заарештований на три
місяці.

Весь час І. Франко плідно працює. З-під його пера виходить багато
прозових, поетичних, драматичних творів, публіцистичних статей.
Починаючи з 1901 р., він щорічно виїжджає в гуцульське село Криворівня,
куди за неписаною традицією влітку з’їжджались М. Коцюбинський, Леся
Українка, О. Кобилянська, В. Гнатюк, В. Самійленко. Вони багато
працювали, радились, дискутували.

У 1906 р. Вчена рада Харківського університету присвоїла йому без
захисту ступінь доктора словесності.

Тим часом переслідування письменника продовжуються. Видатного вченого,
доктора наук не допускають до викладання у Львівському університеті.

Останні роки життя І. Франка були затьмарені тяжкою недугою, але
письменник наполегливо працює. І. Франко бачив своє щастя, свою життєву
мету в боротьбі за кращу долю народу. Сорок років він трудився на ниві
рідної культури. 28 травня 1916 року І. Франко помер, похований на
Личаківському кладовищі у Львові.

Громадсько-політична, журналістсько-видавнича діяльність І. Франка
органічно поєднувалася з його письменницькою діяльністю. За своє життя
він видав дев’ять поетичних збірок: «Балади і розкази», «З вершин і
низин», 2-ге видання «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій
Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», «Давнє й нове», «Із літ моєї
молодості»; поеми: «Панські жарти», «Смерть Каїна», «По-людськи», «Іван
Вишенський», «Лісова ідилія», «Страшний суд», «Мойсей» та ін. Ним
створено 100 оповідань і 10 повістей та романів: «Петрії і Довбушуки»,
«Захар Беркут», «Лель і Полель», «Для домашнього огнища», «Основи
суспільності», «Перехресні стежки», «Не спитавши броду», «Великий шум»,
«Воа соnstrictor», «Борислав сміється». І. Франко не лише великий поет,
прозаїк, а й драматург. Драматичні твори «Сон князя Святослава»,
«Украдене щастя» є оригінальним явищем в українській драматургії. А
своїми науковими працями Франко збагатив світове літературознавство,
соціологію, філософію, педагогіку, етнографію, мистецтвознавство,
лінгвістику, економіку та інші суспільні та гуманітарні науки. Спадщина
письменника вийшла 50-томним зібранням творів.

Політична лірика І. Франка відкриває нову сторінку в розвитку
української літератури. Збірка «З вершин і низин» була новаторською за
своїм звучанням. Наскрізними проблемами збірки є проблеми особистості і
суспільства, вождя і народу. Письменник створив нові величні образи —
символи Каменярів і Вічного революціонера.

«Гімн» — твір алегоричний, з гострим політичним та філософським
спрямуванням, він є однією з яскравих перлин світової поезії. Вірш
виражає головну ідею збірки, ідею утвердження незламності і безсмертя
народу, який повстав на боротьбу проти зла й насильства. Протиставляючи
реакційному світові силу революційного духу, Франко в одному ряду з
духом і волею ставить науку, думку. Погасити полум’я свідомості народу
неможливо. Необхідність оновлення дійсності звучить у циклі «Веснянки».
Франкові веснянки, на відміну від народних, наповнені глибоким
соціальним змістом, вражаючими контрастами між красою весняної природи і
тяжким життям знедоленого люду, а також закликами до праці й боротьби в
ім’я кращої долі народу. У поезіях «Гримить», «Гріє сонечко»,
«Дивувалась зима», «Vivere memento», «Земле, моя всеплодющая мати»,
«Розвивайся, лозо» весна — не тільки пора оновлення в природі, а й
символ наближення корінних змін у суспільстві, які несе з собою
всевизвольна боротьба.

Овіяний подихом романтики вірш І. Франка. «Каменярі». Основною темою
твору є самовіддана праця на благо батьківщини, боротьба за народну
справу. Саме це є найвищою честю і найбільшою радістю для людини. У
вірші присутні алегоричні образи гранітної скелі і каменярів. Скеля —
уособлення гноблення, деспотизму, несправедливого ладу, яку розбивають
герої, що борються за щастя народу, тобто каменярі — нездоланна сила,
міцні тілом і духом борці.

2

4

i

i

P

R

D&A(`0Oe3oooooooooooooaaaaaaaaUaaa

4имний світ поета відкриває нам збірка «Зів’яле листя». Головним мотивом
збірки є страждання душі людської від великого, але нерозділеного
кохання. Однією з найкращих вважається поезія «Чого являєшся мені у
сні?». Це зразок поетичної майстерності, гармонійної єдності змісту і
художньої форми. Глибокий жаль поета з приводу того, що несприятливі
умови заважають багатьом рватися вгору до сонця і блакиті, жити
повноцінним життям, передає вірш «Червона калино, чого в лузі гнешся?».
Відчувається близькість до народних пісень у поезії «Ой ти, дівчино, з
горіха зерня». У цій тужливій сповіді юнака передано глибину і силу
людського почуття. Мелодійні, ніжні вірші «Зів’ялого листя» надихнули
композиторів М. Лисенка, Я. Степового, С. Воробкевича, Б. Лятошинського,
Ю. Майтуса, П. Майбороду, А. Кос-Анатольського та ін. на прекрасну
музику.

Пристрасним публіцистом виступає І. Франко в поезії «Декадент», що була
відповіддю критикові, який знайшов у зб. «Зів’яле листя» вияв
декадентства. Поет ніколи не замикався в особистих переживаннях, а
завжди був кровно зв’язаний зі своїм народом. Він вірить у світле
майбутнє, а це не має нічого спільного із зневірою. Твір увійшов до зб.
«Мій Ізмарагд», де автор розробив жанри афористичної мініатюри, притчі,
бурлескної легенди та ін.

Значний внесок І. Франка у жанр поеми. У його творчому доробку 35
завершених і 12 незакінчених творів.

Поема «Мойсей» — кращий зразок жанру філософської поеми. Для неї
характерна високохудожня майстерність, ліризм, динамічність образів. І.
Франко писав її для українського народу під впливом біблійної легенди
про Мойсея. Він прагнув переосмислити проблеми визволення трудового
народу від гніту. Тему та ідею поеми визначає пролог, який дає змогу
поетові вилити свій біль, тривогу, утвердити віру в мужній дух народу.
Поета проймає жаль, що його народ безмірно страждає, але він переконаний
у тому, що всі жертви, злигодні й муки не пропадуть даром. Злива
риторичних запитань у пролозі пробуджує національну свідомість, закликає
до боротьби.

Крім пролога, поема «Мойсей» містить 20 пісень (розділів). Важливе місце
у творі займають образи Мойсея та його народу. Мойсей — слуга народу,
прагне привести його до нового, щасливого життя. Пророк вірить у те, що
ізраїльтяни, «сини пустині», самі дійдуть до великої світлої мети,
стануть вільними, збудують свою державу. Головна думка І. Франка, яка
розвивається у всій поемі, полягає в тому, що народ є творцем історії, і
шлях його незмінно простує в майбутнє. У поемі розкрились політичні,
філософські, етичні й естетичні погляди автора, а проблематика твору
тісно пов’язана з особистою долею поета, його роллю у громадському і
культурному житті України.

Про самовіддану любов до батьківщини, патріотичний обов’язок людини, що
живе в роки, коли її вітчизні загрожує небезпека, говориться у поемі
«Іван Вишенський». У творі зображено останній період життя видатного
письменника-полеміста, його боротьбу між особистим бажанням врятувати
власну душу і почуттям громадського обов’язку. В образі І. Вишенського
письменник показав захисника пригнобленого народу, полум’яного патріота
своєї батьківщини, який нещадно викриває суспільне зло.

У поемах «Мойсей» та «Іван Вишенський» митець розв’язує проблему взаємин
особи і колективу, народу і вождя, він стверджує, що лише служіння
трудовому народові може принести щастя людині.

Предметом глибокого дослідження на все життя став для І. Франка
Борислав. Письменник був істориком, економістом цього міста, справжнім
його літописцем. У повісті «Борислав сміється» І. Франко зіставляє два
погляди на методи боротьби проти капіталістів — організованого страйку і
стихійної помсти. Брати Бесараби виступають за стихійний, сліпий
протест, що було характерно для перших робітничих виступів. Бенедьо
Синиця — це представник «нових людей», які прагнули змінити життя
робітників, згуртувати їх і підготувати до організованої боротьби.
І. Франко змалював широку картину класових битв бориславських робітників
з експлуататорами, зобразив організовану страйкову боротьбу, збагатив
світову літературу монументальними художніми образами сильних, вольових,
розумних людей з робітничого середовища.

Глибокозмістовні і високохудожні твори І. Франка стали окрасою
вітчизняної літератури. Він розширив обрії української поезії, прози і
драматургії новими проблемами, жанрами і художніми засобами. Митець
збагатив синтаксис української мови, поповнив її лексику і фразеологію,
поглибив багатозначність українського слова.

За сорок років творчого життя І. Франко, за неповними підрахунками
вчених, написав близько 6 тисяч художніх і наукових творів. Це була
праця, спрямована на поліпшення долі рідного краю, долі всього
українського народу.

Список рекомендованої літератури

Басс І. І., Каспрук А. А. Іван Франко: Життєвий і творчий шлях. —К.:
Наук. думка, 1983.

Гнідан О. Д. Історія української літератури XIX — початку XX ст.:
Практичні заняття. — К.: Вища шк., 1987.

Дей О. І. Іван Франко: Життя і діяльність. — К.: Дніпро, 1981.

Іван Франко — майстер слова і дослідник літератури. — К., 1981.

Кирилюк Є. Вічний революціонер. — К.: Дніпро, 1966.

Колесник П. Й. Іван Франко. — К.: Держлітвидав України, 1964.

Спогади про Івана Франка. — К.: Дніпро, 1981.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020