UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Нечуй-Левицький (1838—1918) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16412
Скачало1426
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

 

Іван Семенович Нечуй-Левицький — видатний український прозаїк другої

половини XIX ст., який відкрив нову сторінку в розвитку української

прози, створив класичні зразки психологічної соціально-побутової повісті

й оповідання.

 

Народився 25 листопада в м. Стеблеві (тепер Корсунь-Шевченківського

району на Черкащині) у родині священика. Початкову освіту Іван Левицький

здобув у духовному училищі при Богуславському монастирі, до якого

вступив 1847 року. В автобіографії він писав, що наука була «суха,

мертва та абстрактна». Після шестирічного навчання в бурсі Іван

Семенович вступив до Київської духовної семінарії, де з захопленням

читає художню літературу, зокрема твори Шевченка, Пушкіна, Гоголя та

інших письменників. Навчаючись у семінарії, майбутній письменник вивчив

французьку мову й ознайомився з творами Сервантеса, Данте, Шатобріана.

Закінчивши духовну семінарію, він деякий час живе дома, вивчає німецьку

мову, згодом почав учителювати в Богуславському духовному училищі. З

1861 року навчається в Київській духовній академії, де багато працює над

самоосвітою, читає журнали «Современник», «Русское слово», «Основу» —

єдиний в усій імперії український журнал. Іван Семенович зазначав у

автобіографії, що «Основа» та «Кобзар» Шевченка навели його на думку, що

треба писати по-українськи. Успішно закінчивши духовну академію зі

званням магістра богослов’я, Левицький порушив родинну традицію і

служителем церкви не став. Він задовольняється скромною професією

вчителя, викладає словесність у Полтавській духовній семінарії.

 

Перший твір письменника — повість «Дві московки». Вона була надрукована

1868 року у Львівському журналі «Правда», де пізніше з’явилися й інші

твори І. Нечуя, як назвав себе письменник. Це був час, коли діяв

неймовірно жорстокий циркуляр царського міністра Валуєва про заборону не

лише писати, але й розмовляти українською мовою. Розуміючи, що йому не

втриматись у духовній семінарії, якщо буде писати рідною мовою,

Нечуй-Левицький домагається призначення в жіночу гімназію м. Каліш, де

стає викладачем російської мови та літератури, історії, географії.

Згодом його було переведено вчителювати до Седлецької жіночої гімназії.

Відстоюючи інтереси народу, Іван Семенович виступав за соціальні й

національні права українців, читав власні твори гімназисткам, що було

дуже небезпечно навіть на околиці «тюрми народів». Роки педагогічної

діяльності в Каліші й Седлеці були для Нечуя-Левицького періодом

творчого піднесення. Тут були написані оповідання «Рибалка Панас Круть»,

повість «Причепа», перші розділи роману «Хмари». У 1872 р. у Києві

виходять «Повісті І. Нечуя».

 

З 1873 року Нечуй-Левицький переїжджає на роботу до Кишинівської

чоловічої гімназії, де працював класним наставником і викладачем

російської мови та літератури, старослов’янської та латинської мов і

логіки. Двадцять років віддав він навчанню й вихованню гімназичної

молоді в Кишиневі. Саме на ці роки припадає плідна літературна

діяльність письменника. Тут він пише й публікує кращі свої твори з життя

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ