Сценарій уроку
Вечорниці
Після свята Покрови розпочинались перші осінні вечорниці. Сценарій
вечорниць нами складений для дітей старшого віку. Всі вечорниці
прикрашали троїсті музики, пісні, танці, ігри, смішні історії,
небилиці… Перші вечорниці закінчувались обов’язково колективною
вечерею.
Для дітей старшого віку
Українська світлиця. Попід стінами – лави, застелені ряднами. На видному
місці стіл, покритий вишитою скатертиною. На лавах сидять дівчата –
вишивають, шиють, в’яжуть і співають пісню “В кінці греблі шумлять
верби” (Народні думи, пісні, балади.-К., 1970.-С.206)
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька –
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла, дівчинонька
Та на порі стала.
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі,-
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки…
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!
1д.: Чомусь хлопці затримуються.
2д.: Не хвилюйся! З’являться.
(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці.
(Старицький М. Твори.- т.2.-К., 1984.-С.102-103))
Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?
Голохвастов (уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп,
куріпочко!
(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу)
Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От
ціпонька! Не тремтить-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з’їм?
Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.
Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз
і в часть вас посадять.
Галя: За що? Що ви гвалтуєте серед ночі, тоя маю сидіти?
Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить
хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і
пропадаю, – просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите,
хоч і бритви не бери в руки!
Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!
Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки
піштолета і простреліть тут грудь мою!
Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!
Голохвастов: Да ви луччі за самих найкраших панночок; ви просто така
ціпонька, що аж слина котиться, – вірте!
Галя: Хороша пороша, та не для вас!
Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб’язна! Да у мене,
голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на
весь Київ…
Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.
Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий
хвисон…
Галя: Та що – що гарні!
Голохвастов (бере її за руки): Серденько, пуколько моя! Улюбись у мене,
бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть
зробить!
Галя: Ой, що ви кажете?
Голохвастов: Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна
любов стримить… Куріпочко моя! (Обніма)
Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!
Голохвастов: (притискує її до себе) У-ух! Пропав я! Пожар!
(Галя виривається і тікає, а Голохвастий прямує до виходу)
1д.: Галю, то Голохвастий до тебе женихається?
Галя: Причепився як реп’ях, ледве втекла!
2д.: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо,
поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та
негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть… Непорозуміння
та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться
декілька невісток. Як ото в “Кайдашевій сім’ї” (І. Нечуй- Левицкий
Микола Джеря. –К.,1988.-С.220-221)
(У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в
купку)
Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в
купку. Піду по ряднину та винесу його.
(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)
Мотря (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової
Мелашки!
(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).
Мелашка: Хто це порозкидав сміття?
Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним
колись нагодую!
Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа
(почала змітати сміття до порога).
Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!
Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.
”?o-
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
