Сценарій уроку
Свято Миколая у родині
Хата, стіл, лава. Діти допомагають мамі. Мама пече балабушки.
Мама (місить тісто ):
Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки.
Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не
допомагаєш, то не буде вам дарунків.
Хлопчик:
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?
Мама:
Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть
просіть розказати тата. Він краще знає.
Дівчинка:
Повідайте нам, тату.
Хлопчик: Повідайте!
Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів?
Мамо: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що
просять.
Діти: Повідайте нам, тату!
Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч….
То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю,
служив Господу Богу і людям єпіскоп Миколай.
Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували в
Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І
любив він свої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в
одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона
тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу
прокидається вона, застилає ліжко, а під подушкою знаходить вузлик,
набитий грішми. Здивувалась вона дуже. Помолилася Господу Богу,
подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота
Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св. Миколай
допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її
рідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Ото ж пішло з того
часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.
Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.
Мамо:
Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по
господарству.
Заходить дядько.
Дядько: Слава Ісусу Христу!
Мама: Слава навіки!
Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшься коло печі.
Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не
смеркло.
Тато і мамо: Сідайте, грійтеся!
Дядько ( до дітей):
А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш?
?
3/4
e
?$
\
Ae
??,?Іду я ось щойно вашім подвір”ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне.
Страшне стоїть і ричить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться
втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а
воно як би десь пропало, а голос чути:
В хаті цій живе хлопчисько,
Називається Петро,
До науки він не дуже,
А до шкоди о-го-го!
– За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь?
Хлопчик схилив голову, йому соромно…
Мама:
Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі
вікно розбив? Зізнавайся!
Хлопчик : Я,….тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а
вона… (плаче)
Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають.
Кум: А що це воно за веремія в хаті?
Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв?
Кума:
Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А
вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?
Хлопчик: Так!
Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будешь?
Хлопчик: Ні, не буду!
Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро св. Миколая стрічати.
Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво
Христове вже скоро, а ми не колядували.
Колядують. Стукіт у двері.
Мама:
Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию.
Чути : „А хто, хто Миколая любить?”
Св. Миколай:
Слава Ісусу Христу!
Усі: Навіки слава!
Св. Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі
прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні,
добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А
хто з вас молитву знає?
Дівчинка:
Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім”я твоє,
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний
Дай нам сьогодні
І прости нам провини наші,
Як ми прощаємо
Винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого!
Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки.
Амінь.
Хлопчик:
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Полі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас усіх просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Св. Миколай обдаровує дітей, примовляючи:
Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить…
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденьки.
До школи щодня поспішайте, любеньки…
На прощання всі дякують Св. Миколая за ласку, добро. Він благославляє
присутніх.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
