UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДухові джерела української літератури (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5781
Скачало408
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Духові джерела української літератури

 

Задумуючись над первинним руслом нашої великої ріки, захарещеної вже на

сьогодні застарілими експериментальними спорудами нашого віку, я згадую

працю академіка Білецького "Українська література серед інших

слов'янських літератур". Нині ця стаття читається вже з поблажливістю:

надто тяжіла над автором прийнята схема, надто позначилася печать

мертвого часу. На ту пору це була цікава стаття, але й тоді я волів би

послухати, що говоритиме на цю тему Олександер Білецький за чаєм...

 

Було в цій публікації (1958 р.) щось від гордости за нашу літературу

(адже за підручниками вона просто аґітково-викривальна і

провінційно-наслідувальна), про що свідчить сама назва. Але говорити про

українську літературу в пляні порівняння і протиставлення, вирізнення її

самобутности було не прийнято, було навіть небезпечно.

 

Мені хотілося б сьогодні цю тему трохи в іншому аспекті. Тепер момент

гордости не актуальний, як на мій погляд. Нині нас хвилює питання --

може фатальне на історичному перехресті -- про долю української культури

і мови, про українську молодь, про місце нашої літератури в духовому

житті сучасної молоді, дітей, які підростають у нинішній атмосфері і

кажуть своїм батькам: "Нам это скучно". Дійсно, у нас немає Дюма, немає

романтики індивідуалізму "Героя нашого часу". У нас немає (правда, не

знаю, чи тепер цікаво молоді) "Злочину і кари", немає "Війни і миру".

Але в англійській літературі їх теж немає. І в німецькій їх немає.

Натомість у нас є щось таке, чого немає ні в російській, ні в німецькій,

ні у французькій літературах. Це надто примітивний підхід до справи,

споживацтво на міру недорозвиненого смаку: "це скучно" чи "не скучно",

"мені нудно, давайте мене розважайте", давайте мені щось гостре". У нас

просто немах виховання!

 

Візьмімо пересічних батька -- матір, у яких росте дитина. На відміну від

предків минулого віку, вони мають середню освіту. Але чи зможуть вони

перелити у свою дитину чари рідної мови? Красу рідної пісні? Леґенду про

подвиг національних наших героїв, що відстоювали честь і обличчя свого

народу? Чи зможуть вони виховати людську гідність так, щоб дитина змалку

знала абеткові істини: з якого вона кореня і який корінь їй плекати, щоб

рости духово здоровою? Як і для чого жили, за що боролися їхні предки?

Чому вони так зневажали яничарів, покручів, перевертнів, які цуралися

свого роду, своїх святинь, своєї мови, і воліли йти наймитами й

жебраками до сусідів, щоб вислужити на маленького пана... Чи можуть

нинішні молоді батьки дати дітям приклад високої гідности?

 

Що я маю на увазі, коли говорю про контекст рідної культури? Звичайно, є

великі моря світової культури. Але хто їх перепливе? Людина живе на

березі своєї річки, і світ відкривається їй із рідної хати. Якщо вона не

знатиме своєї річки, свого берега, своєї хати, а все говоритиме про

сусідів і далекий світ -- це буде поверховий базіка. Скільки в нас таких

базік? Ще про історію російських царів вони можуть поговорити, але про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ