UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтан сучасної української мови в незалежній українській державі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11308
Скачало784
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Стан сучасної української мови в незалежній українській державі

 

З виникненням самостійної української держави після проголошення

Незалежної України 24 серпня 1991 р. значно зросла популярність

української мови як державної мови, яка завдяки цьому стала мовою

міжнаціональних і міждержавних контактів. Статус державної мови

стимулював зміни, яких внаслідок розширення різних функцій українська

мова зазнала протягом останніх десяти років.

 

Українська мова одна із трьох східнослов’янських мов згідно з Законом

про мови з 1989 року та перш за все згідно з Конституцією України, ст.

10 (прийнятою 28 червня 1996 року) має офіційно статус мови

50-мільйонної української держави. Проте вона надалі перебуває в досить

складному становищі, зовсім відмінному від становища інших європейських

мов хоча б тому, що ніде в центрі Європи не було стільки дискусій про

мову, а перед усім ніде не ставилося питання, чи треба вивчати і

користуватися мовою титульної нації.

 

„Гострота мовного питання в Україні зумовлюється не сучасною політикою

Української держави, а трагічною історією цього питання в минулому.”

[Мацько; 15]. Щоб краще зрозуміти мовну ситуацію, достатньо згадати‚ як

часто в Україні, на українських землях, що входили у склад Росії, з

давніх-давен ця мова заборонялася. Петро І заборонив друкувати книжки

українською мовою (1720), а Катерина ІІ заборонила викладати українською

мовою в Києво-Могилянській Академії (1753). Загально відомі два укази:

перший Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг українською

мовою і українського театру на Східній Україні (1863) і другий Емський

(від назви курорту Емс, де був підписаний царем) указ Олександра ІІ про

заборону ввезення українських книжок з-за кордону та друкування нот

українською мовою (1876). Згодом цар Олександр ІІІ видав указ про

заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення

дітей українськими іменами (1888).

 

У Радянській Україні з одного боку, навчання російської мови було

обов’язковим (1938), а з другого навчання другої мови (себто, мови даної

республіки) було факультативним. До цього можна ще додати виданий 1970

року наказ про захист кандидатських і докторських дисертацій тільки

російською мовою і в Москві. Компрометацією тодішньої системи була

постанова про посилене вивчення російської мови у республіках, поділ

класів на уроках російськой мови в українських школах на дві групи, а

також своєрідне нагороджування учителів російської мови: підвищення

зарплати вчителям російської мови на 15 %, що підкреслювало

привілейовану позицію російської мови‚ а українську зводило до ролі

другорядної мови. Додаймо, що це все проводилося під гаслом боротьби за

інтернаціональне злиття двох споріднених мов. Про цю ситуацію О.

Довженко написав 7 листопада 1956 року у своєму щоденнику: „/.../ в

столиці сорокамільйонної УРСР (повністю) викладання провадиться руською

мовою. Такого нема ніде в світі. /.../ Яка нечувана аморальнисть. Який

жорстокий обман... І жаль, і сором...” [Довженко; 542].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ