UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська мова на сході України: фрагменти донецьких реалій і спроба прогнозу (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2837
Скачало297
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська мова на сході України: фрагменти донецьких реалій і спроба

прогнозу

 

Прийнявши пропозицію моїх київських колег висвітлити тему стану і

перспектив української мови та культури на Донбасі, де я живу і працюю,

я ще раз переконався, що це справа невдячна. Бо існуючі реалії, не

кажучи вже про перспективи і протиречиві, і дискусійні, як і сама

первинна інформація. Але все ж пропоную своє бачення ситуації і спробу

прогнозу на майбутнє.

 

Реалія перша: "контраст інформації"

 

Хоча і є офіційна інформація стосовно сфери вживання української мови на

Донеччині, я на основі мовних реалій краю все ж змушений послуговуватися

відомою формулою "з одного боку – з іншого боку". Отже, з одного боку, у

Донецькій області:

 

- діє цільова комплексна Програма розвитку та функціонування української

мови на 2004-2010 роки, яку затверджено рішенням спільного засідання

колегій обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки

України від 18.12.2003 №12/6-2;

 

- відповідно до статистичних даних 2004-2005 навчального року 661 заклад

дошкільного виховання області має статус україномовного, що від

загальної кількості закладів (1166) складає 56,7%;

 

- з 1145 шкіл Донеччини 612 шкіл мають україномовний статус, що складає

53,4% від загальної кількості шкіл в області; в них навчаються державною

мовою 113750 учнів, тобто 26% від їх загальної кількості (444369);

 

- зі 117 професійно-технічних училищ області україномовні – 13, тобто

11%; 2,5% від загального контингенту учнів системи професійно-технічної

підготовки навчаються державною мовою;

 

- на Донеччині працюють 112 вищих навчальних закладів всіх рівнів

акредитації з них: І-ІІ рівнів – 82, ІІІ-ІV – 30, загальною кількістю

студентів – 213,5 тис., з яких 68,6 тис. навчаються державною мовою, що

дорівнює 32,1%.

 

І це все не рахуючи великої кількості конкурсів (починаючи від

Міжнародного конкурсу української мови ім. Петра Яцика),

мовно-літературних олімпіад, оглядів, виставок, фестивалів, інших імпрез

тощо.

 

Як бачимо, Донбас – це далеко не Крим, де україномовний статус мають

всього декілька шкіл на весь півострів. Але і далеко не Полтавщина, не

кажу вже про Центр і Захід України. Існує оте "з іншого боку": попри

такі втішні реляції у дійсності в дитячих садках, школах, вузах, на

вулиці, в установах, у коридорах влади українську мову майже не

зустрінеш. Чому? Де ж матеріалізація цих втішних відсотків, які наводять

владці? Питання зависає у повітрі...

 

Реалія друга: "етнокультурне самовиживання"

 

Умови задоволення національних потреб у регіоні, де проживає ~52%

етнічних українців почасти складніші і важчі, ніж у діаспорі. Куди не

глянеш – всюди колосальна диспропорція навіть з оцими 52%.

 

Скажімо, бібліотечний фонд Донецької обласної універсальної бібліотеки

тільки на 9,1% укомплектований книгами українською мовою. У 1991 році їх

було ще менше – 6,1%. Якщо таким темпом фонд буде поповнюватися

україн-сь-кою книгою і надалі, то 50х50% сягне десь років через 100. У

місцевих бібліо-те-ках області, фонд яких майже повністю ще радянський,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ