UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФонетична структура українських ономатопей як джерело вивчення національно-мовної специфіки (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1435
Скачало230
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Фонетична структура українських ономатопей як джерело вивчення

національно-мовної специфіки

 

Одна з висловлених В. фон Гумбольдтом антиномій акцентує увагу

дослідників на тому, що мова з точки зору її історичного розвитку є і

динамічною, і статичною водночас. Попри численні еволюційні зміни,

котрих неминуче зазнає кожен із системних рівнів будь-якої мови,

внутрішня організація останньої передбачає наявність певних константних

характеристик, що впливають на процеси лінгвотрансформації і зберігають,

таким чином, національно-мовну специфіку. П.Бузук висловлює міркування

про те, що загальною причиною змін на фонетичному рівні є

“різноманітність або простір артикуляції”, тож серед основних критеріїв,

що забезпечують еластичну стабільність звукової системи мови, слід

розглядати артикуляційну базу, яка репрезентує всі фонаційні засоби

мови. О.Царук у своїй відомій праці “Українська мова серед інших

слов’янських: етнологічні та граматичні параметри” наголошує на

вагомості саме цього критерію для контрастивного зіставлення

слов’янських мов. Він підкреслює, що “сьогодні саме артикуляційна база

окремих слов’янських мов, основний набір її фонем є надзвичайно вагомим

чинником, який багато в чому визначає мовну своєрідність і неповторність

[…]

 

Попри можливість окремих фонологічних інтервенцій, що можуть вплинути на

характер артикуляційної бази, вона йде на будь-які зміни надзвичайно

важко”. На думку дослідника, джерелом вивчення артикуляційної бази, а

відтак і національно-мовної специфіки, можуть бути звуконаслідування,

або ономатопеї, тобто апроксимативні відтворення немовних звучань

фонетичними засобами конкретної мови. Це пов’язано з тим що людська мова

здатна лише приблизно передати навколишні звукові явища, при цьому

настільки вправно, наскільки дозволяє артикуляційна база. Ономатопеїчні

форми акумулюють всі можливості фонологічної системи. Крім того,

вважається, що вони належать до шару найдавнішої лексики:

А.Газов-Гінзберг висловлює міркування про те, що “багато

звуконаслідувальних коренів зародилися ще в дофоносемантичну епоху мови

і, таким чином, самі здійснювали вплив на становлення фонетичної системи

мови”. За словами О.Потебні, “[…] у будь-якому випадку слушним є те, що

мова передбачає такий ступінь розвитку […], [який називають – І. М.]

ономатопоетичним”. Саме тому аналіз зазначених одиниць дозволить

простежити, наскільки послідовно зберігаються давні (ще прамовні)

вимовні особливості.

 

Метою нашого дослідження було встановлення основних артикуляційних

параметрів українських ономатопей у зіставленні з фонетичною структурою

аналогічних утворень білоруської, російської та сербської мов.

Матеріалом слугували фольклорні тексти, адже звуконаслідування є

фонетичними реліктами, належать до маргінальних шарів лексики і не

фіксуються найдавнішими писемними пам’ятками. В процесі аналізу також

було використано лексикографічні дані.

 

Фактичний матеріал є підставою розподілити усі ономатопеїчні форми на

три групи згідно з хронологічним та функціонально-семантичним

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ