UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадське виховання у школі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3628
Скачало570
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Громадське виховання у школі

 

Звертаюся до Вас словом: друзі, бо де ми не жили б по широкому світі,

лучить нас спільне, велике завдання: виховувати українських дітей. Наш

учительський стан – це не просто звання: це велике покликання й

обов,язок.. Для успішного його виконання, треба повного напруження усіх

наших людських сил, а треба й помочі, звідкіля її лиш можна одержати.

Один із дуже успішних таких засобів - це наше спілкування, обмін своїми

мріями та описами труднощів, власне понад простори та різні умовини, в

яких приходиться працювати нам для тієї самої мети. Почуття спільноти

піддержує!

 

Ото ж поговоримо про те, що нас усіх заторкає й хвилює.

 

Дзвінок! Входимо у клас і перед нами у лавках рівні ряди дитячих

голівок. Стараємося відмітити їх вигляд, получити з іменами, спостерегти

різниці у поведінці та поставі кожного. Встановити наше особисте

відношення до кожного з них: тепле, приязне – та відчути наше

зобов,язання супроти сподівань їх батьків і самих жє дітей.

 

Усвідомляємо собі, що час, коли, саме нам приходиться виховувати саме

цих дітей – особливо переломний та важкий. Не говоримо тут про труднощі

нашого щоденного побуту, зв,язані із загальною економічною скрутою – хоч

це тема з немало болючих. Тут поговоримо про духовну ситуацію нашого

народу, про те, як нам виховати саме в ній нашу дітвору, щоб відповісти

вимогам сьогодення, а що важливіше – вимогам завтрашнього дня. Нам же

ясно, що “завтра” Української Держави буде в руках оцих

зворушливо-безжурних дітей, які сьогодні заселяють наші класи.

 

Первісне і одвічне завдання школи – бути джерелом знань. Передати дітям

як найбільше досвіду попередніх поколінь, зорієнтувати їх правдиво у

житті та їх місці у ньому.

 

Тут натрапляємо на величезну різницю між цими вимогами до вчителя за

минулого, тоталітарного режиму, і сьогодні. У минулому, впродовж вже

трьох поколінь, правда була стандартно запрограмована і забезпечена у

приписаних підручниках. Правдивість того, що діти чули, не лежала на

сумлінні вчителя – бо він мусів повинуватися. І так закріплювалася у

свідомості дітей казка про “спільну колиску трьох слов,янських народів”,

про неповноцінність українства та його необхідну залежність від

“старшого брата”, про шкідливу ролю Церкви в житті народу.

Замовчувалися, або ж не славилися світлі постаті нашого минулого,

давнього а тим більше недавнього. Навіть із безпрісного, найвищого

вислову українства, Тараса Шевченка, робили атеїста, ідеолога рабства,

носія ідей ворожих нашій волі й самобутності.

 

Ще гірше – у слова, які самі по собі означають позитивні вартості:

дружба, чесність, вірність, чуйність – вкладали поняття, які ніяк їм

відповідали. Що ж можна сказати про “дружбу народів”, “чесність

чекістів”, “ чуйність на потреби народу номенклатурних апаратчиків”!?

Наслідки цього господарювання людськими переконаннями та долями ми

відчуваємо на собі і до сьогодні. “Чорнобиль”- їм спільна назва, на все

лихо екологічне, і, що гірше, духовне. Тому й так невимовно важко

двигнутися нам із колін.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ