Реферат на тему:
Золотушник звичайний
Solidago virga aurea L.— золотушник звичайний. (Деякі золотушники
отруйні — уражають печінку). Золотарник. Російські назви: золотая розга,
золотарник; польські: nawloc pospolita, prosia nawloc, zlo-ta rozga.
Родина: Compositae — складноцвіті.
Багаторічна трав’яниста рослина з кореневищем, яке косо відходить, і
прямим, заввишки 60—100 см, стеблом, прикореневими оберненояйцевидними,
зубчастими, черешковими листками. Нижні стеблові листки ланцетні,
звужені в короткий черешок, верхні — сидячі, вузькі. Квітки
золотисто-жовті, в невеликих численних кошиках, які розміщуються вздовж
верхньої частини стебла; це формує здовжену вузьку волоть (різку).
Жіночі язичкові квітки з відгином. Цвіте з липня до кінця вересня.
Росте в лісах (частіше в хвойних), в більш рідких чагарниках, на
вирубках, в більш сухих місцях на берегах рік, по ярах, на сільських
кладовищах, схилах ровів, доріг. В невеликих кількостях дуже поширений в
лісовій зоні, в лісостепу і в степу. Те саме застосування має більш
крупний вид золотушника — золотушник канадський (S. canadensis L.).
Листки в нього вужчі і коротші, язичкові, квітки (часто) на дугоподібно
зігнутому стеблі. Походить з Північної Америки. У нас зустрічається в
більш західних областях в заплавах рік, але на більш високих місцях, у
лозняках, серед чагарників, на залізничних укосах. В народі користуються
однаково обома рослинами. Є припущення, що золотушник канадський більш
токсичний.
?
$a$gde
gd(do
„`„a$gde
Збирають, виламуючи цілу рослину під час цвітіння, а дехто — тільки
листки. Сушать у затінку.
Готують міцний настій-напар: беруть 1 столову ложку з верхом порізаної
трави або листків золотушника на 1 склянку кип’ятку і настоюють години
2. Застосовують по півсклянки тричі на день як жовчогінний засіб при
жовтяниці, захворюваннях жовчного міхура, в тому числі і при каменях;
крім того, при болях в ділянці нирок, розладах сечовиділення, запальних
процесах у нирках, при каменях, при осадку в сечі^ при набряках. Напар
менш міцної концентрації п’ють при бронхіті, хрипоті, простуді.
Рослину цю додають також у суміші сечогінних і жовчогінних трав при
тяжких захворюваннях нирок і жовчного міхура, застійних явищах, при
каменях нирок.
В цих же випадках приймають горілчану настойку золотушника (1 частина
трави на 3 частини горілки) по 2—3 невеликі чарки на добу. Сильну
настойку приймають по 1 чайній ложечці тричі на день. Особливо її
рекомендують старикам при застійних явищах у нирках, при набряках,
каменях нирок; як при затримці, так і при мимовільному випусканні сечі.
В народі здебільшого не вважають золотушник отруйним, однак, за даними
наукової літератури, він (особливо золотушник канадський) викликає
ураження печінки. Свіжі листки (як і багатьох інших рослин) в народі
люблять прикладати до ран.
Зберігають траву або листки золотушника в пакетах— в папері, пакунках, в
ящиках.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
