Реферат на тему:
Дудник лісовий
Angelica silvestris L.— дудник лісовий.
Дягель, дягіль. Російська назва — дудник лесной; польська — dziggiel
lesny
Рослина багаторічна, з коротким товстим кореневищем, з якого при
розламуванні виділяється білий, як молоко, сік. Стебло пряме, дудчасте,
заввишки до 1,5 м. Листки двічі-тричіпірчасті, верхні з здутими піхвами.
Квітки білі, часто кремові, зібрані у великі зонтики. За¬гальної
обгортки майже немає. Запах розім’ятих стебел і кореневищ сильний,
специфічний, смак гіркий.
Росте на вологих луках і в лісах серед чагарників, на берегах і в
заплавах рік, на берегах ставків і по краях ровів. Зустрічається в усіх
областях середньої смуги Європейської частини СРСР, а в УРСР — повсюдно.
Цвіте в липні і серпні.
Збирають кореневища з коренями, викопуючи їх на¬весні; восени збирають
насіння (дуже мала потреба).
На організм людини діє потогінно, сечогінно, вітрогінно.
Вживання. Наукова медицина не користується цією рослиною, а в народі
вона застосовується досить часто, особливо при нетравленні шлунка, як
чай з кореневищ і коренів (20,0 г на 1 л води); при здутті кишечника у
вигляді порошку, тричі на день на кінчику ножа; при млявому відходженні
сечі, при затриманні сечі; при катарах легень як засіб, який особливо
швидко видаляє липке і в’язке харкотиння з бронхів.
Зовнішньо дудник лісовий вживається в суміші з запашними травами у
вигляді відвару і напару для зміц¬нювальних ванн, а також у вигляді
спиртової настойки для натирання при подагрі, ревматизмі, болях у
попереку тощо.
Під час холерної епідемії пили краплями спиртову настойку з кореня
дудника (краще дягель лікарський ) І часнику, а також курили міцну
махорку як засіб, що уберігає від зарази.
Наводжу кілька народних рецептів внутрішнього і зовнішнього вживання
дудника.
1. При здутті кишок і коліках в них випивають за день 5 столових ложок
відвару з кореневища дудника, аїру і дубової кори на 1 л води. Всі
ком¬поненти для суміші в подрібненому вигляді в рівних кількостях, а для
відвару беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води.
2. При недостатній діяльності нирок, для посилення
?
o
Зі виділення сечі вживають відвар з кореневища дудника і стебел хвоща ,
обидві рослини в рівних частинах за об’ємом. Ложка суміші на 1 склянку
води. Кип’ятять 10 хвилин. Випивають за день 3 склянки.
3. При стійких поносах, коли первопричину усунено і багато засобів
випробувано, а полегшення немає, застосовується чай по 3 чашки на день з
відвару на червоному вині (кагор) такої суміші трав, взятих по 5,0 г
кожної на 0,5 л вина: полину , хвоща , кореневищ дудника, звіробою ,
золототисячника і по 2 г холодної м’яти і кореня валеріани . Корінь
валеріани і зілля холодної м’яти не варять, а всипають у відвар, коли
він париться. Парять у закритій посудині півгодини. Для прийому на 1
склянку кип’ятку вливають 2—4 столові ложки такого відвару суміші на
вині.
Зовнішньо кореневище з коренями застосовують у народі в таких випадках-:
1. Крапля соку, вижата з кореневища і впущена в дупло хворого зуба,
заспокоює біль. Цього ж досягають жуванням кореня дудника.
2. Столову ложку дрібно порізаного кореня чемериці (Veratrum album L., —
рослина сильно отруйна) і чайну ложечку насіння дудника добре розтирають
і змішують з несолоним свинячим салом (смальцем). Цією маззю
користувались у народі проти білизняних вошей, намазуючи тіло у
вразливих місцях тонким шаром і трохи втираючи.
3. При болях у вусі впускають у канал вуха кілька крапель соку з кореня
дудника.
Зберігання. Кореневища і корені дудника зберігають у мішках, а насіння у
коробках.
Все, що стосується дудника лісового (Angelica silvest-ris L.),
відноситься також до дуже схожої з ним лікар¬ської рослини, яка
фігурувала в науковій фармакопеї як Archangelica officinalis Hoffm. (або
Angelica archangeli-ca L.) — дягель лікарський . Ця рослина в усіх
випадках застосування має в народі перевагу щодо своєї лікувальної
ефективності перед дудником лісовим.
Спостереження показують, що ця перевага справді є. Мабуть, кількість і
поєднання діючих лікувальних начал у дягелю лікарського більш
сприятливі, ніж у дудника лісового; цей останній вважається тільки
замінником першого. Це пояснюється не тільки великою схожістю зазначених
рослин, а й тим, що Angelica archangelica L. зустрічається в далеко
меншій кількості, ніж Angelica silvestris L., і тому нерідко розводиться
в городах і палісадниках.
З молодих стебел і листкових черешків цієї рослини виготовляють приємні
на смак цукати для прикрашання тортів, настоюють на них горілку. Відомо,
що з насіння цієї рослини добувають ефірне масло.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
