Реферат на тему:
Хміль звичайний
Humulus lupulus L.— хміль звичайний. Російська назва — хмель; польська
— chmiel.
Родина: Cannabinaceae — коноплеві.
Хміль — багаторічна дводомна рослина. Щороку навесні з кореневищ хмелю
виростають довгі, іноді до 18 м виткі, звичайно шестигранні, всередині
порожнисті стебла. Взимку відмирають. Корені іноді заглиблюються в грунт
більш як на 3 м. Кореневища являють собою підземні змінені стебла і
мають у вузлах бруньки. Добре відома рослина, поширена повсюдно, крім
Крайньої Півночі і степових південних районів. Культивується в багатьох
союзних республіках і росте дико в зарослих чагарниками заплавах рік,
над обривами, в долинах, на лісових галявинах тощо.
Збирають навесні молоді пагони, а восени, звичайно на початку серпня,
шишки хмелю, коли вони достигають. В цьому випадку вони
золотисто-зеленого кольору з характерним хмельовим запахом, при
здушуванні пружинять і виповнені «жовтим порошком» — лупуліном.
Шишки хмелю вживають при запаленні нирок, при водянці, при подразненні
сечового міхура і в сумішах з іншими лікарськими рослинами. Самі по собі
застосовуються при катарах шлунка, при хворобах жовчного міхура і
печінки, при нервовому безсонні, для пом’якшувальних компресів і
припарок на чиряки, нариви і виразки як заспокоюючі біль.
Всередину вживають напар з шишок: 20,0 г на 1 л кип’ятку або порошок з
них по малій чайній ложечці -З рази на день, запиваючи водою. Замість
такого порошку приймають лупулін 2 рази на день на кінчику складеного
ножа (приблизно 0,3—0,4 г).
6 |
gd/j
A онів або гілок хмелю. Цю суміш випивають теплою за день. Взимку
роблять так само, але замість соку з хмелю беруть 2 столові ложки
потертих шишок і попереду цілу ніч намочують їх (парять) у суміші молока
з водою. Випивають цей напар за день.
2. Нервовохворим, у яких безсоння, а також при безсонні, що
супроводиться іншими хворобами (легеневими), дають 2 рази на день —
перед обідом і перед відходом до сну — на грудочці цукру або на 1 чайній
ложці води по 5—7 крапель настойки: з 1 вагової частини шишок хмелю на 4
вагові частини спирту.
Таку ж настойку і в такій же дозі приймають при гастритах і при глистах.
Зовнішньо. Для заспокоєння болю при ушибах і наривах хворі місця
змазують маззю, приготовленою шляхом розтирання шишок хмелю з несолоним
свинячим топленим салом (смальцем).
При випадінні волосся миють голову в напарі (інші у відварі) шишок
хмелю.
В деяких місцевостях свиням, поставленим на відгодівлю (некастрованим),
коли вони впадають у стан статевої хоті, підливають в корм міцного
напару з шишок хмелю, твердячи, що від цього вони заспокоюються і знову
добре годуються.
Шишки хмелю сушать у затінку, розстеляючи їх тонким шаром, до стану,
коли стрижень всередині шишки при згинанні ламається. Після цього
складають у коробки або мішки, міцно їх спресовуючи шар за шаром.
З промисловою метою для консервації сухі шишки хмелю обкурюють, спалюючи
сірку, після чого їх сильно пресують на спеціальних пресах і зберігають
у спеціальних мішках.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
