Реферат
на тему:
Нетрадиційні банківські послуги
План
Вступ
1. Лізинг
2. Факторинг
3. Форфейтинг
4. Трастові послуги
Гарантії та поручительства
Список використаної літератури
Вступ
Крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських
операцій комерційні банки можуть використовувати і нетрадиційні послуги,
що дає змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибутку і
диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко
використовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги
надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах.
1. Лізинг
Лізинг-здача в оренду на тривалий строк предметів дострокового
користування. Його можна розглядати як різновид дострокового кредиту,
який надається в натуральній формі та погашається яклієнтом в
розстрочку. ЯЯк, првило на протязі строку дії договору про лізиг орендар
сплачує оренлолавцю повни вартість зятого в оренду майна. Лізингова
послуга виникає так. На прохання клієнта банк придбаває певне майно
(устаткування, транспортні засоби) і бере на себе практично всі
зобов*язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна,
внесеня страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на
прохання якого було куплене майно, укладає з банком строковий договір
оренди, в котрому визначається, поряд з іншими умовами розмір орендної
плати і періодичність внеску. Орендна плата складається з двох величин:
вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює
відсотку за кредит.
Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний і
фінансовий лізинг.
Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержувачі права
користування об’єктом лізингу, який належить лізингодавцю, на строк, що
не перевищує строку його повної амортизації, з обов’язковим поверненням
об’єкта лізингу його власнику після закінчення строку дії лізингового
договору.
Фінансовий лізинг – це договір, у результаті укладання якого
лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт
лізингу на строк, не менший за 60% строку його корисної служби, або
право власності на який переходить до лізингоодержувача.
Існує два специфічні напрями використання лізингу банками. По-перше, це
застосування лізингу для реструктуризації проблемних кредитів і
прискорення реалізації заставленого майна. По-друге, лізинг застосовують
для фінансування власних потреб у новому банківському обладнанні. Маючи
дефіцит власних коштів, банки знайшли у застосуванні лізингової схеми
ефективний спосіб прискорення свого технічного розвитку. Банк зі своєю
дочірньою лізинговою компанією здійснюють послідовне взаємне
фінансування з атакою схемою: банк кредитує лізингову компанію на
купівлю необхідного устаткування, а потім лізингова компанія передає
банку устаткування на умовах фінансового лізингу. Ефективність такої
угоди залежить від співвідношення між розміром додаткового доходу, який
отримує банк від своєчасної модернізації своєї техніки(обладнання), і
суми процентного доходу, котрої банк не отримає через відтягнення
частини своїх фінансових ресурсів на фінансування такої угоди.
2. Факторинг
Факторинг – це придбання права вимоги на використання зобов’язань у
грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги із взяттям на себе
виконання таких вимог і приймання платежів. Факторинг є цілим комплексом
фінансових послуг, які комерційні банки надають переважно малим і
середнім фірмам-клієнтам в обмін на поступку щодо дебіторської
заборгованості.
Головна функція факторингу в сучасних умовах полягає у зменшенні
неплатежів, прискорення товарообігу й створенні стабільної системи
фінансового забезпечення виробничої сфери. Застосування факторингу дає
змогу перетворити дебіторську заборгованість у наявні кошти, які можуть
бути одразу ж використані на виробничі цілі, що позитивно вплине на
розвиток економіки.
іпшення фінансової звітності клієнта. Основним недоліком факторингу для
комерційного банку є висока ризикованість цієї операції в умовах
нестабільності економіки, кризи неплатежів через недостатню і
недосконалу законодавчу базу в цій сфері. Усі ці фактори змушують бони
підвищувати плату за здійснення факторингових операцій. З метою
мінімізації ризику комерційні банки лімітують кредитну заборгованість
постачальників, страхують окремі угоди.
3. Форфейтинг
Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в обіговому
документі, на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу
(форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права
регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових
коштів від боржника. Фактично форфейиер (комерційний банк або
спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу,
ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик.
4. Трастові послуги
Трастові послуги – послуги, що засновані на довірчих правовідносинах,
коли одна особа-довіритель-передає майно у розпорядження іншої особи –
довірительного власника для управління в інтересах третьої особи –
бенефіціара. Трастові послуги – це вид діяльності комерційних банків із
управління майном, що передається банку за домовленістю з клієнтом або
за рішенням суду.
5. Гарантії та поручительства
Гарантії та поручительства – це спосіб забезпечення використання
зобов’язань, що застосовується між будь-якими суб’єктами правовідносин.
За договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором іншої
особи відповідати за використання нею свого зобов’язання в повному
обсязі або в певній частині. Порукою може бути укладений у письмовій
формі, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору
поруки.
У разі невиконання зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед
кредитором як солідарні боржники. Це означає що кредитор може вимагати
виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не
передбачено договором поруки. Тобто він відповідає за основний борг
сплату процентів а неустойки, а також за відшкодування заподіяних
збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.
Комерційні банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони
консультують клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності
оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності,
зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового
забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Інформаційні послуги банків – це діяльність, пов’язана з доведенням
інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх
інформаційних потреб.
До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають комерційні
банки, можна віднести:
інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі
банківської справи, фінансів, валютного регулювання, оподаткування тощо;
надання копій грошово-розрахункових документів;
допомоги у розшуку перерахованих сум;
надання інформації про прийняття НБУ та іншими органами рішень, які
впливають на господарську діяльність клієнта;
доведення інформації про курси іноземних валют, коригування цінних
паперів та їх дохідність;
сприяння в підборі партнерів ( покупців та постачальників), засновників,
учасників обмінних операцій.
Довірчі (Трастові) операції банків – операції банків з управління майном
і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за
дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе
зобов’язання управління довіреним йому майном і фондовими цінностями з
прибутком для власників, за що отримує певну плату.
Список використаної літератури
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.
Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в
Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган —
Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.
Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри
грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
