Стратегічні напрями трансформації міжгалузевих пропорцій в економіці України (реферат)

Реферат на тему:

Стратегічні напрями трансформації міжгалузевих пропорцій в економіці
України

Встановлення напрямів та пріоритетів структурних зрушень у державі є
одним із важливих завдань при визначенні її економічної стратегії. Ці
зрушення мають бути спрямовані на таку динаміку міжгалузевих пропорцій,
яка дозволяє максимізувати додану вартість у галузях економіки. З метою
визначення цільових міжгалузевих співвідношень доцільно здійснити
порівняння структури проміжного споживання та доданої вартості в Україні
і в країнах класичних ринкових економік, проаналізувати існуючі
розбіжності і їх наслідки та на базі цього визначити напрями економічної
політики.

У практичних розробках авторитетних світових організацій, таких як
Міжнародний валютний фонд чи Світовий банк, які стосуються України та
викладаються у вигляді відповідних рекомендацій, як правило, структурні
співвідношення між галузями розглядаються як дані і всі розрахунки
здійснюються на базі існуючого технологічного укладу. Вітчизняні вчені
питанням зміни структури економіки приділяють більше уваги. В монографії
[1] за ред. В. Геєця розроблена концепція ендогенізації економіки й
основні засади та напрями структурних реформ усіх секторів економіки. У
роботі С. Єрохіна [2] надані теоретичні та практичні засади
трансформаційних процесів економіки України. В. Коломойцев у роботі [3]
виклав питання, які пов’язані з особливостями трансформації промислового
комплексу в Україні. Монографія Я. Жаліло [4] містить систему заходів
державної політики України з метою підвищення її конкурентоспроможності.
Ряд розробок [5-6] присвячений ролі інноваційних процесів у системі
заходів щодо прискорення економічного зростання.

Для детальної та послідовної розробки програмних документів з
економічної стратегії держави важливо мати кількісні орієнтири
міжгалузевих співвідношень. Такі цільові параметри можна визначати на
базі співставлення структури витрат, використання та проміжного
споживання за галузями економіки в Україні з країнами класичної ринкової
економіки.

Метою статті є порівняння структурних співвідношень економіки України та
класичних ринкових економік; виявлення існуючих розбіжностей і
диспропорцій та їх наслідків; визначення стратегічних заходів щодо
усунення диспропорцій на рівні суб’єктів господарювання та держави.

Широко відомо та визнано багатьма експертами, що структура економіки
України характеризується низьким рівнем доданої вартості як у цілому,
так і за окремими видами економічної діяльності, великою часткою сфери
виробництва та невеликою часткою сфери послуг. У таблиці 1 зіставлено
структуру ВВП в деяких країнах класичної ринкової економіки (Німеччини,
Франції, Великобританії) та в Україні за видами економічної діяльності.
З неї видно, що зазначені країни ЄС мають більш-менш однакову структуру,
за винятком видів діяльності, за якими вони традиційно спеціалізуються.
Наприклад, Франція має більшу частку сільського господарства та невелику
частку виробництва машин і устаткування. В цілому в цих країнах у сфері
виробництва створюється в середньому 25% ВВП, а в сфері послуг – 75%, на
відміну від України, де в сфері послуг створюється лише 57,8% (за даними
таблиць „витрати-випуск” за 2004 рік).

Таблиця 1. Порівняння структури ВВП,

ВВП Німеччина, % Франція, % Великобританія, % Середнє по трьох країнах,
% Стандартне відхилення Україна, % Відмінність

Сільське господарство 1,3 3,2 1,2 1,9 0,9 11,3 5,9

Виробництво продуктів коксохімії та нафтопереробки 0,1 0,4 0,3 0,3 0,1
1,6 5,6

Добувна промисловість 0,6 0,2 1,9 0,9 0,7 4,1 4,5

Харчова промисловість 2,1 2,7 2,5 2,5 0,2 7,2 2,9

Транспорт 3,3 3,9 5,1 4,1 0,7 9,9 2,4

Металургія та обробка металу 3 2,5 2,1 2,5 0,3 5 2,0

Виробництво електроенергії, газу та води 2,1 2,4 2 2,2 0,1 4,2 1,9

Пошта та зв’язок 2,5 2,3 2,8 2,5 0,2 3,6 1,4

Фінансове посередництво 4,7 5 5,9 5,2 0,4 6,2 1,2

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів 1,1 0,7 0,6 0,8 0,2
0,9 1,1

Торгівля 10,7 10,5 11,6 10,9 0,5 12,1 1,1

Дослідження та розробки 0,3 1,4 0,5 0,7 0,4 0,7 1,1

Освіта 4,2 5 5,2 4,8 0,4 4,7 -1,0

Текстильна та шкіряна промисловість 0,6 1 1 0,9 0,2 0,9 -1,0

Будівництво 6,7 5,2 5 5,6 0,7 4,5 -1,2

Інші види виробництва 0,7 0,8 0,8 0,8 0 0,5 -1,4

Виробництво машин та устаткування 9,3 5,4 6,3 7 1,5 4,7 -1,5

Хімічне виробництво, гумові та пластмасові вироби 3,5 2,8 3 3,1 0,3 2
-1,5

Державне управління 6,9 8,8 5,2 7 1,2 4,1 -1,7

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа 2,2
1,9 2,6 2,3 0,2 1,3 -1,8

Охорона здоров’я 6,1 6,6 6,4 6,3 0,2 3,2 -2,0

Інші послуги 4,6 2,8 4,4 3,9 0,7 1,6 -2,4

Послуги в сфері інформатизації 1 1,3 1,9 1,4 0,3 0,6 -2,5

Готелі та ресторани 1,3 2,6 3,1 2,3 0,7 0,8 -2,9

Інші види діяльності 8,1 7,1 7,9 7,7 0,4 2,4 -3,3

Операції з нерухомістю 11,4 11,9 9,1 10,8 1,1 3,1 -3,5

Здавання під найм 1,5 0,9 1 1,1 0,3 0,2 -5,1

Оплата послуг фінансових посередників х х х х х -1,5 х

Всього, в т.ч. 100 100 100 x x 100 x

Виробництво (в цілому) 26,6 24,2 24,4 25,1 1 43,7 1,7

Послуги (в цілому) 73,4 75,8 75,6 74,9 1 57,8 -1,3

З таблиці 1 (стовпчик 8) видно, що найбільша відмінність спостерігається
за такими видами економічної діяльності як сільське господарство,
виробництво продуктів коксохімії та нафтопереробки, добувна
промисловість, харчова промисловість, транспорт, металургія та обробка
металу, охорона здоров’я, послуги в сфері інформатизації, готелі та
ресторани, операції з нерухомістю та здавання під найм.

Найбільша відмінність у структурі ВВП спостерігається в сільському
господарстві. У середньому частка сільського господарства в Україні
майже в 6 разів більша, ніж в аналізованих країнах. У таблиці 2 та на
рис. 1 співставлено основні показники структури випуску і використання
продукції сільського господарства.

Таблиця 2. – Порівняння показників сільського господарства

Рис. 1. Найбільш вагомі статті в структурі витрат сільського
господарства, %

У країнах класичної ринкової економіки, що аналізуються, можна відмітити
наступні основні тенденції в структурі витрат сільського господарства.
Найбільш „рівномірну” має Німеччина, а найменш – Франція. Якщо
порівнювати частки сільського господарства та харчової промисловості, то
можна відмітити, що Франція має найбільшу частку сільського господарства
та найменшу харчової, а Німеччина – навпаки. Це свідчить про те, що у
Франції більш розповсюджено використання безпосередньої сировини, а в
Німеччині – напівфабрикатів. В Україні ці статті витрат дуже
відрізняються: використання продукції сільського господарства в Україні
в 1,7 раза перевищує використання у Франції та в 7 разів у Німеччині.
Використання продукції харчової промисловості (напівфабрикатів),
навпаки, в Україні в 12 разів менше, ніж у Франції, і в 13 разів менше,
ніж у Німеччині.

Частка торгівлі є рівномірною в структурі витрат сільського
господарства. Найбільшу частку торгівлі має Німеччина, найменшу –
Франція. Це пов’язано з особливостями організації системи логістики та
дистрибуції в цих країнах. В Україні частка торгівлі в сільському
господарстві наближена до середньої по аналізованих країнах.

Частка продуктів нафтопереробки в одиниці продукції сільського
господарства в Україні перевищує аналогічні показники у Франції в 1,6
раза, а в Німеччині – в 4 рази. Це підтверджує необхідність впровадження
енергозберігаючих технологій, в тому числі з використання продуктів
нафтоперероблення (дизельне пальне, бензин).

Частка продукції хімічної промисловості в структурі витрат сільського
господарства в Україні в 2,4 раза менша ніж у Франції та Німеччині.
Тобто сільськогосподарські підприємства в Україні використовують значно
меншу частку добрив та засобів захисту рослин ніж в розвинутих країнах.
Як наслідок, значно знижуються показники урожайності та відбувається
процес виснаження ґрунту.

Важливим показником технологічного укладу в сільському господарстві є
частка використання машин та устаткування. Даний показник можна
проаналізувати за двома статтями – „виробництво машин та устаткування”
та „здавання під найм”. Стаття „здавання під найм” містить витрати на
оренду (лізинг) машин та устаткування. Безперечним лідером з даних
показників є Німеччина. Витрати на власну техніку в Україні менші, ніж в
Німеччині, в 2,5 раза, а на оренду техніки – в 329 разів. Франція також
випереджає Україну з цих показників: в 1,7 раза за використанням власної
техніки та в 50 разів за орендою. Загалом витрати на машини та
устаткування, з урахуванням як власної техніки, так і оренди, в Україні
менші, ніж у Франції в 2,3 раза, а в Німеччині – в 6 разів. Ймовірніше,
саме завдяки високому показнику залучення машин та устаткування (тобто
інвестиціям у високотехнологічні основні фонди) в Німеччині
спостерігаються найнижчі витрати на продукцію сільського господарства
(сировину) та нафтопереробку (дизельне пальне, бензин). Низькі показники
використання орендованого устаткування в сільському господарстві
свідчать про нерозвиненість пропозиції на цьому ринку. А високі ціни на
сільськогосподарську техніку стримують розвиток малого та середнього
сільськогосподарського бізнесу, ускладнюють входження на ринок нових
суб’єктів, не дозволяють здійснювати заходи з поновлення технологій.

Звертає на себе увагу низька частка фінансового посередництва в
структурі витрат сільського господарства в Україні. Вона в 12 разів
нижча, ніж у Франції, та в 11 разів – ніж у Німеччині. Теоретично така
ситуація може спостерігатися в разі наявності достатніх обігових коштів
і коштів для накопичення основного капіталу і, як наслідок, відсутності
необхідності залучення запозичених коштів. Але, аналізуючи численні
висновки експертів, видно, що сільськогосподарським виробникам хронічно
не вистачає коштів як на забезпечення поточної діяльності, так і на
розвиток. Тому можна зробити висновок, що така мала частка фінансового
посередництва при високому попиті на ці послуги пов’язана з
недосконалими механізмами та недостатньою пристосованістю фінансових
послуг для сільськогосподарських виробників. У зв’язку з цим вони
залучають обігові кошти через використання товарних кредитів та інші
опосередковані інструменти.

Дуже мала частка будівництва в сільському господарстві в Україні – в 44
рази менша, ніж у Франції, та у 85 разів менша, ніж у Німеччині. Це
свідчить про те, що в Україні не приділяється достатньо уваги стану
основних фондів, а саме будівель та споруд.

Позитивним фактором для України є те, що частка споживання
електроенергії в 1,9 раза менша, ніж у Франції, та в 3,4 раза менша, ніж
у Німеччині. Ця різниця має місце за рахунок того, що в країнах ЄС, які
аналізуються, віддається перевага використанню електричної енергії перед
використанням інших енергоресурсів (газ, продукти нафтопереробки),
нижчій ціні на електроенергію в Україні, ніж у даних країнах, та
низькому рівню механізації праці.

Частка імпорту в структурі випуску сільського господарства в Україні в
середньому на 64 відсотки менша, ніж в аналізованих країнах ЄС. Україна
менше імпортує продукції хімічної промисловості, а саме засобів захисту
рослин, та продукції машинобудування. Теоретично це може спостерігатися
завдяки наявності вітчизняної продукції в достатній кількості на ринку.
Але в Україні ця ситуація має місце внаслідок низької частки добрив,
засобів захисту рослин, а також машин та устаткування в структурі
собівартості сільськогосподарської продукції. Така ситуація на
короткостроковому відрізку часу має певні позитивні риси, в тому числі
для стану платіжного балансу. Водночас це призводить до значних втрат
врожаю, виснаження ґрунтів, низької продуктивності праці і в
довгостроковій перспективі стримує розвиток галузі.

У структурі використання продукції сільського господарства частка
експорту України несуттєво відрізняється від аналізованих країн
Європейського Союзу. Позитивним моментом, з точки зору продовольчої
безпеки країни, є низька частка імпорту в структурі використання
сільськогосподарської продукції в Україні. Це свідчить про те, що більша
частина потреб у продукції сільського господарства покривається
вітчизняними виробниками, але необхідно визначити межі даної
„відокремленості” з метою недопущення самоізоляції в розвитку галузі та
можливість залишитись на „узбіччі” світових процесів.

Таким чином, в результаті аналізу структури витрат сільського
господарства можна зробити висновки, що для розвитку у руслі світових
тенденцій сільському господарству в Україні потрібні структурні зрушення
у напрямі стимулювання заміщення витрат на продукцію сільського
господарства (сировину) на витрати на продукцію харчової промисловості
(напівфабрикати); вдосконалення якості фінансових послуг та їх більшої
пристосованості до використання в сільському господарстві; розвитку
пропозиції з оренди машин та устаткування. Слід зазначити, що такі
зрушення будуть сприяти не тільки оптимізації структури витрат
сільського господарства, а й стимулюватимуть збільшення обсягів випуску
в харчовій промисловості та машинобудуванні.

Таблиця 3. Порівняння показників нафтопереробки та виробництва продуктів
коксохімії

Показники Німеччина Франція Великобританія Україна

виробн.

коксу нафтопереробка

Частка нафтопереробки та виробництва продуктів коксохімії у ВВП, % 0,14
0,44 0,27 0,22 1,36

Частка ПС у структурі випуску нафтопереробки та продуктів коксохімії, %
90 80 82 93 88

Частка ВВП у структурі випуску нафтопереробки та продуктів коксохімії,
%, у т.ч.: 10 20 18 7 12

– валовий прибуток, змішаний доход, % 33 40 12 18 40

– оплата праці найманих працівників, % 60 51 85 68 29

– чисті податки на виробництво та імпорт, % 7 9 3 14 32

Частка імпорту в структурі витрат нафтопереробки та продуктів
коксохімії, % 46 38 11 20 55

Частка експорту продуктів нафтопереробки та продуктів коксохімії у
структурі використання цих продуктів, % 12 14 28 32 24

Частка імпорту продуктів нафтопереробки та продуктів коксохімії у
структурі використання цих продуктів, % 29 24 24 12 8

З таблиці 3 видно, що частка виробництва продуктів коксохімії та
нафтопереробки у ВВП в Україні в 5,6 раза більша, ніж в середньому в
країнах ЄС, що аналізуються. Якщо порівняти частки у випуску, то різниця
буде ще більша – частка даних ВЕД в аналізованих країнах ЄС в середньому
складає 0,9%, а в Україні – 5,4%.

Переважну частину в групі „нафтоперебка та виробництво продуктів
коксохімії” займає нафтопереробка. Але в таблиці довідково надано
інформацію про виробництво продуктів коксохімії. Пропорція ПС/ВВП для
нафтопереробки в Україні склалася на рівні середнього по аналізованих
країнах ЄС. Але спостерігається суттєва відмінність у структурі ВВП – в
Україні частка оплати праці найманих працівників у нафтопереробці нижча,
ніж в аналізованих країнах, але вища частка податків на виробництво. У
витратах на виробництво продуктів нафтопереробки в Україні імпорт займає
більшу частку, ніж в аналізованих країнах ЄС, де в основному
імпортується продукція добувної промисловості. Значно менша частка
сформувалася у Великобританії, що пов’язано з наявністю власної
сировинної бази.

Відмінність часток імпорту продукції нафтопереробки в структурі
використання пов’язана з політикою ЄС щодо виносу „брудних” виробництв
за межі даних країн.

Дані таблиці 4 пояснюють високу частку виробництва продуктів коксохімії
та нафтопереробки в Україні в порівнянні з аналізованими країнами ЄС. В
ній наведені такі ВЕД, в яких частка продуктів коксохімії та продуктів
нафтопереробки на одиницю випуску найбільша.

Таким чином, можна виділити дві основних групи факторів, що є причинами
значного перевищення обсягів випуску коксо- та нафтопродуктів в Україні
порівняно з країнами ЄС.

По-перше – це високі прямі витрати галузей на продукти нафтопереробки та
продукти коксохімії в Україні, що є наслідком високої енергомісткості
технологічного укладу та його енергетичної залежності.

По-друге – це співвідношення експорту, імпорту та використання продуктів
нафтопереробки та продуктів коксохімії. Завдяки високій енергомісткості
Україна має значно вищий рівень внутрішнього попиту на коксо- та
нафтопродукти, ніж країни ЄС. Вітчизняні виробники у 2004 році майже
повністю покривали цей попит та забезпечували значний рівень експорту.

Таблиця 4. – Витрати продуктів коксохімії та нафтопереробки на одиницю
випуску, %

Ffv

„

`„

„

`„

„

`„

„

$If`„

Німеччина Франція Великобританія

Металургія та обробка металу 9,4 2,5 5,1 0,5

Транспорт 8,2 2,2 7,4 5,3

Будівництво 8,2 0,4 1,5 0,3

Сільське господарство, мисливство 6,2 1,0 2,8 3,3

Електроенергетика 5,4 1,4 7,0 2,3

Хімічне виробництво, гумові та пластмасові вироби 1,3 2,2 4,5 3,0

На перший погляд, низька частка імпорту продуктів нафтопереробки є
позитивом, оскільки це знижує імпортозалежність та покращує стан
зовнішньоторговельного балансу. Але, з іншого боку, ця галузь сама по
собі є дуже імпортозалежною. Низький рівень експорту продуктів
нафтопереробки та продуктів коксохімії в країнах ЄС є також результатом
жорсткого екологічного законодавства.

Частка сектора „металургія та обробка металу” у ВВП в Україні практично
в два рази більша, ніж у країнах ЄС. За випуском ця різниця ще більша, у
3,2 раза.

З таблиці 5 видно, що частка доданої вартості, яка створюється в
металургії в Україні, більш ніж у два рази нижча, ніж у названих
країнах. Це є наслідком низького рівня технологій, що використовуються в
цьому секторі в Україні, їх низькою продуктивністю та високою
енергомісткістю.

Крім технологічних факторів, має місце перерозподіл доданої вартості
корпоративними структурами. Оскільки, як правило, суб’єкти, що працюють
в цієї галузі, належать до великих корпоративних структур, додана
вартість чи прибуток може перерозподілятися між суб’єктами в цих
структурах відповідно до корпоративних стратегій.

З іншого боку, відносно низька вартість енергоресурсів в Україні,
порівняно з аналізованими країнами, а також низькі витрати на
забезпечення екологічної безпеки, внаслідок „м’якого” екологічного
законодавства, створюють умови для номінального зниження собівартості
одиниці продукції, що, в свою чергу, знижує номінальні показники
проміжного споживання та підвищує номінальні показники доданої вартості.

Таблиця 5. – Порівняння показників металургії та обробки металу

Показники Франція Німеч чина Великоб ританія Україна

Частка металургії та обробки металу у ВВП, % 2,5 3,0 2,1 5,0

Частка металургії та обробки металу у випуску, % 3,6 4,1 2,5 11,1

Частка ПС в структурі випуску металургії та обробки металу, % 64,0 63,2
60,9 83,1

Частка ВВП в структурі випуску металургії та обробки металу, %, у т.ч.:
36,0 36,8 39,1 16,9

– валовий прибуток, змішаний доход, % 27,1 19,3 17,5 24,1

– оплата праці найманих працівників, % 68,0 79,5 80,1 69,2

– чисті податки на виробництво та імпорт, % 5,0 1,3 2,4 6,8

Частка імпорту в структурі витрат металургії та обробки металу, % 17,5
3,0 16,6 22,5

Частка експорту продукції металургії та обробки металу в структурі
використання цієї продукції, % 23,2 27,7 21,6 68,5

Частка імпорту продукції металургії та обробки металу в структурі
використання цієї продукції, % 24,5 26,0 29,5 12,1

Структура випуску сектора „металургія та обробка металу” (рис. 2) в
Україні значно відрізняється від аналогічних показників європейських
країн. Найбільшу частку в структурі витрат металургії та обробки металу
в Україні має добувна промисловість. У структурі витрат на продукцію
добувної промисловості 50 відсотків складають витрати на неенергетичні
матеріали (металеві руди), а 36 відсотків – на вуглеводні (переважно
газ). В цілому витрати на продукцію добувної промисловості при
виробництві продуктів металургії та металообробки в Україні в 14 разів
більші, ніж у Франції та Великобританії, і в 10 разів – ніж в Німеччині.
Функціонування даного ВЕД в умовах надзвичайно високої місткості
сировини та енергоресурсів забезпечується, з одного боку, наявністю
власної сировинної бази, а з іншого, низькими щодо європейських цінами
на дану сировину та енергоресурси.

Аналогічна ситуація спостерігається зі споживанням у металургії
продуктів коксохімії та нафтопереробки (в них продукти коксохімії
складають 89 відсотків, нафтопереробки – 11 відсотків). В цілому,
споживання продуктів цієї групи в Україні в 6 разів більше, ніж у
Франції, в 9 разів – ніж у Німеччині та в 16 разів – ніж у
Великобританії. Витрати електроенергії на одиницю продукції металургії в
Україні в 2,2 раза вищі, ніж у країнах, що аналізуються. Значно
перевищує частка витрат металургії на послуги транспорту в Україні,
частка торгівлі відрізняється несуттєво, хоча в Україні вона більша, ніж
у Німеччині та Франції, і нижча, ніж у Великобританії.

З іншого боку, витрати на машини та устаткування в Україні на
виробництво продукції металургії в середньому в 2,3 раза менші, ніж у
країнах ЄС. Така ситуація безпосередньо призводить до диспропорцій у
рівнях використання сировини та енергоресурсів.

Рис. 2. Найбільш вагомі статті витрат у структурі випуску металургії та
обробки металу, %

У таблиці 6 показано співвідношення показників випуску, експорту та
імпорту продукції металургії з обсягами внутрішнього ринку. В
аналізованих країнах ЄС споживання металопродукції майже дорівнює
обсягам випуску. Близько чверті виробленої продукції імпортується для
споживання на внутрішньому ринку та близько чверті виробляється на
експорт. Тобто в цих країнах виробництво металопродукції носить
спеціалізований характер і спрямоване на покриття внутрішніх потреб, а
імпорт та експорт обумовлені традиційною спеціалізацією.

Таблиця 6. Порівняння показників випуску, експорту та імпорту продукції
металургії з обсягами внутрішнього ринку

Співвідношення показників Франція Німеч чина Великобританія Україна

Випуску продукції металургії та її споживання на внутрішньому ринку, %
99 102 93 229

Експорту продукції металургії та її споживання на внутрішньому ринку, %
23 28 20 157

Частка імпорту в використанні продукції металургії на внутрішньому
ринку, % 24 26 27 28

В Україні експорт продукції металургії та обробки металу в 1,6 раза
перевищує внутрішнє споживання, а обсяги випуску перевищують внутрішні
потреби в 2,3 раза. При цьому на покриття внутрішніх потреб споживачі
імпортують ряд продуктів металургії, обсяги імпорту в структурі
споживання металопродукції на внутрішньому ринку складають 28 відсотків,
що дещо більше, ніж у країнах ЄС.

Таким чином, можна зробити висновки, що в Україні та аналізованих
країнах ЄС мають місце абсолютно різні стратегії розвитку металургійної
галузі. Якщо в країнах ЄС виробництво орієнтоване на покриття внутрішніх
потреб та має спеціалізований характер, в Україні – на експорт і,
незважаючи на значні обсяги випуску, не покриває всіх внутрішніх потреб
через недостатню гнучкість технологій виробництва металопродукції.

Таблиця 7. Порівняння показників хімічної промисловості в країнах ЄС та
в Україні

Показники Німеччина Франція Великобританія Україна

Частка хімічної промисловості у ВВП, % 3,48 2,84 2,99 2,05

Частка ПС хімічної промисловості в структурі випуску хімічної
промисловості, % 70 63 66 79

Частка ВВП хімічної промисловості в структурі випуску хімічної
промисловості, %, у т.ч. 30 37 34 21

– валовий прибуток, змішаний доход, % 41 23 31 31

– оплата праці найманих працівників, % 54 74 66 51

– чисті податки на виробництво та імпорт, % 5 3 2 18

Частка імпорту в структурі витрат хімічної промисловості, % 16 18 20 37

Частка експорту продукції хімічної промисловості в структурі її
використання, % 47 51 49 53

Частка імпорту продукції хімічної промисловості в структурі її
використання, % 34 45 46 60

Частка хімічної промисловості в Україні в 1,7 раза менша, ніж в
Німеччині, в 1,4 раза – ніж у Франції, в 1,5 раза – ніж у
Великобританії.

Зі співвідношення показників ПС та ВВП видно, що технологічний уклад
даного ВЕД в Україні відрізняється від аналізованих країн ЄС та є менш
ефективним з точки зору максимізації ВВП. На рисунку 3 зіставлено
найбільш вагомі статті витрат та показано основні елементи структури
витрат хімічної промисловості в країнах за ВЕД.

Рис. 3. Найбільш вагомі статті в структурі витрат хімічної
промисловості, %.

У структурі витрат хімічної промисловості в Україні значно більша (в 3-4
рази) частка торгівлі, ніж в аналізованих країнах, що свідчить про
недостатню налагодженість систем збуту та логістики у вітчизняних
виробників продукції хімічної промисловості.

Заслуговує на увагу велика частка добувної промисловості в структурі
витрат хімічної промисловості в Україні (переважно вуглеводнів).
Споживання продукції добувної промисловості в Україні в середньому в 7
разів більша, ніж в аналізованих країнах ЄС, через значні обсяги
азотного виробництва, що використовує газ як сировину.

Частка послуг (крім торгівлі та транспорту) в Україні значно менша, що
свідчить про нерозвиненість пропозиції послуг для хімічної
промисловості.

Для порівняння стратегій позиціонування на ринках підприємств хімічної
галузі наведені показники в таблиці 8. В аналізованих країнах ЄС обсяги
випуску продукції хімічної промисловості в середньому на 6 відсотків
перевищують ємність внутрішнього ринку. В Україні, навпаки, – обсяги
випуску цієї продукції нижчі, ніж ємність внутрішнього ринку, на 7
відсотків. Специфіка численних видів продукції хімічної промисловості
полягає в тому, що з метою досягнення прийнятних показників економічної
ефективності виробництво цих видів продукції має бути великосерійним, а
тому в даній галузі дуже поширена спеціалізація. Це пояснює високі
показники експорту продукції відносно внутрішнього споживання як в
Україні, так і в аналізованих країнах ЄС.

На покриття потреб внутрішніх споживачів Україна імпортує продукцію
хімічної промисловості в 1,6 раза більше, ніж Німеччина та Франція, та в
1,4 раза більше, ніж Великобританія. Німеччина покриває власні потреби в
продукції хімічної промисловості на 66 відсотків, Франція – на 65
відсотків, Великобританія – на 60 відсотків, а Україна – лише на 44
відсотки. Це свідчить про наявність невикористаних можливостей розвитку
пропозиції продукції хімічної промисловості на вітчизняному ринку.

Таблиця 8. – Порівняння показників випуску, експорту та імпорту
продукції хімічної промисловості з обсягами внутрішнього ринку

Співвідношення показників Німеччина Франція Великобританія Україна

Випуск продукції хімічної промисловості та її споживання на внутрішньому
ринку, % 112 104 103 93

Експорт продукції хімічної промисловості та її споживання на
внутрішньому ринку, % 46 39 43 49

Частка імпорту у використанні продукції хімічної промисловості на
внутрішньому ринку, % 34 35 40 56

Співвідношення показників Німеччина Франція Великобританія Україна

Випуск продукції хімічної промисловості та її споживання на внутрішньому
ринку, % 112 104 103 93

Експорт продукції хімічної промисловості та її споживання на
внутрішньому ринку, % 46 39 43 49

Частка імпорту у використанні продукції хімічної промисловості на
внутрішньому ринку, % 34 35 40 56

Відповідно до даних, які наведені в таблиці 9, виробництво машин та
устаткування в Україні створює 4,7 відсотка ВВП, що менше, ніж в
аналізованих країнах ЄС.

Таблиця 9. – Порівняння показників виробництва машин та устаткування в
країнах ЄС та в Україні

Показники Франція Німеч чина Великоб ританія Україна

Частка виробництва машин та устаткування у ВВП, % 5,4 9,3 6,3 4,7

Частка ПС в структурі випуску машин та устаткування, % 70,9 62,5 65,7
74,5

Частка ВВП в структурі випуску машин та устаткування, %, у т.ч.: 29,1
37,5 34,3 25,5

– валовий прибуток, змішаний доход, % 21,8 12,8 28,0 30,2

– оплата праці найманих працівників, % 73,5 86,4 70,1 53,3

– чисті податки на виробництво та імпорт, % 4,7 0,8 1,9 16,5

Частка імпорту в структурі витрат на виробництво машин та устаткування,
% 17,5 13,3 22,6 26,7

Частка експорту машин та устаткування в структурі їх використання, %
41,5 46,9 55,9 50,5

Частка імпорту машин та устаткування в структурі їх використання, % 39,7
31,4 66,7 67,7

Рис. 4. Найбільш вагомі статті в структурі витрат виробництва машин та
устаткування, %.

Значні диспропорції в структурі витрат машинобудування (рис.4)
спостерігаються в частках торгівлі, яка в Україні в 2,5-4,5 раза більша,
ніж в країнах ЄС, що свідчить про нерозвинуті системи постачання, збуту
та логістики у вітчизняних машинобудівників. Це також підтверджується
перевищенням частки транспорту в 3-4 рази відносно аналізованих країн.
Україна перевищує аналізовані країни за показниками металомісткості, а
також має більшу частку фінансового посередництва, що свідчить про брак
власних обігових коштів. Мала частка хімічної промисловості в структурі
витрат вітчизняного машинобудування пов’язана зі специфікою номенклатури
продукції, що виробляється.

Частка таких послуг як охорона здоров’я, послуги в сфері інформатизації,
готелі та ресторани, операції з нерухомістю та здавання під найм в
Україні значно менша, ніж в аналізованих країнах ЄС. Що стосується
операцій з нерухомістю, найімовірніше, частково це пов’язано з тіньовими
схемами, тобто заниженням реальної вартості послуг.

Україна значно відстає в сфері послуг здавання під найм, які, в
основному, включають здавання під найм машин та устаткування.
Нерозвиненість пропозиції таких послуг стримує розвиток малого та
середнього бізнесу, ускладнює входження на ринок нових суб’єктів. Це
примушує економічні суб’єкти купувати власне устаткування, що зменшує і
без того недостатні оборотні кошти, а часто не дозволяє започаткувати
власне виробництво.

Висновки

Таким чином, порівняння даних таблиць „витрати-випуск” для України та
трьох країн класичної ринкової економіки (Німеччини, Франції та
Великобританії) показало, що з метою прискорення економічного зростання
структурні зрушення економіки мають бути спрямовані на створення умов
для оптимізації технологічного укладу. У таблиці 10 наведено основні
напрями економічної стратегії на рівні суб’єктів господарювання та
держави, які націлені на поліпшення структури собівартості та
міжгалузевих пропорцій і мають бути реалізовані з метою підвищення
конкурентоздатності національної економіки.

У контексті проблеми постійного зростання цін на енергоресурси на
світових ринках у подальших дослідженнях автори вважають доцільним
дослідити світовий досвід та виявити основні диспропорції у сфері
енергоспоживання.

Література:

HYPERLINK “http://www.iep.i-c.com.ua/Zvit_text/Transf.pdf”
Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / За ред.
акад. НАН України В.М.Геєця. – Х.: Вид-во „Форт”, 2003. – 440 с.

Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки
(теоретико-методологічний аспект). Наукова монографія. – К.: Світ Знань,
2002. – 528 с.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/book/Jalilo2005/index.htm”
Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / За
редакцією Я.А. Жаліла. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.niss.gov.ua/book/welc_ppr.htm.

Коломойцев В.Е. Структурна трансформація промислового комплексу України.
– К.: Укр. енциклопедія, 1997. – 304 с.

Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За
ред. д-ра екон. наук Ю.М.Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. –
320 с.

Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць
В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 326 с.

Джерело: Держкомстат, Eurоstat;

Показники згруповані за даними колонки 8 від максимального значення
показника до мінімального.

Показник розраховується як середнє з абсолютних величин відхилень точок
даних від середнього, є мірою розбіжності множини даних.

Показує, у скільки разів частка певного ВЕД у ВВП в Україні (колонка 7)
відрізняється від частки цього ВЕД в країнах ЄС (колонка 5). Значення
показника є додатним, якщо частка в Україні перевищує частку в ЄС, та
від’ємним, якщо ЄС перевищує Україну.

Джерело: Держкомстат, Eurоstat; розрахунки Мінекономіки

c/г – сільське господарство

Джерело: Держкомстат, Eurоstat; розрахунки: Мінекономіки

Джерело: Держкомстат, Eurоstat; розрахунки: Мінекономіки.

Джерело: Держкомстат, Eurоstat; розрахунки: мінекономіки

Джерело: Держкомстат, Eurоstat; розрахунки: Мінекономіки.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter