UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпівпраця між керівними органами УРСР та РРФСР щодо українізації на Кубані в 20-х роках ХХ століття (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1372
Скачало165
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Співпраця між керівними органами УРСР та РРФСР щодо українізації на

Кубані в 20-х роках ХХ століття

 

В останні часи значно мірою посилюється робота відповідних державних та

громадсько-політичних установ України по налагодженню зв’язків з

представниками української діаспори. Як свідчить досвід, особливі

труднощі виникають у напрямі роботи серед східної української діаспори.

Це викликано цілим рядом досить важливих обставин, серед яких можна

виділити певні проблеми, пов’язані з тим, що тільки зараз починаються

процеси створення впливових українських діаспорних організацій, занадто

повільно випрацьовується єдина стратегія української державної політики

відносно діаспори.

 

В цьому контексті, на наш погляд, було б досить доречним враховувати та

використовувати той багатий досвід, який був напрацьований у 20-х рр.

минулого століття, коли державні органи УРСР намагалися проводити

виважену та наполегливу працю серед української східної діаспори.

 

Як відомо, найбільш згуртованою та компактною українською громадою

східної діаспори було українське населення Північного Кавказу і, в першу

чергу, Кубанської округи Північно-Кавказького краю РРФСР.

 

В цій статті ми розглянемо основні напрями співпраці українських та

російських державних установ, спрямованих на проведення всебічного

забезпечення національно-культурних прав серед українців Північного

Кавказу в 20-х рр., які увійшли до історії під назвою “українізаційні

процеси”.

 

З початку 20-х рр. досить великим впливом серед радянського керівництва

УРСР користувалися представники так званої “націонал-комуністичної”

течії, які прагнули в радянські форми існування УРСР вдихнути реальний

державницький зміст. Одним з головних напрямків їх діяльності була тісна

співпраця з українською діаспорою, але найбільш цілеспрямована та

ґрунтовна політика в цьому напрямі на міжреспубліканському рівні

розпочинається з середини 20-х рр.

 

6 червня 1925 року заступник наркомосвіти УРСР І.Сологуб направив до

Управління справами ВУЦВК лист, у якому повідомляв, що "українці поза

межами нашої країни не забезпечені ні школою, ні установами політосвіти,

ні вчителями, ні інструкторами". Не дивлячись на те, що НКС УРСР не раз

звертав не це увагу НКО РРФСР, наслідків не було; Наркомос, виходячи з

цього, робив висновок, що усунення цього ненормального становища

виходить за межі компетенції українських освітніх установ і навіть уряду

України. Тому НКО УРСР вважає, що піднесення справи

національно-культурного розвитку українських мас поза Україною можна

зробити лише шляхом постановки цього питання з ініціативи ЦВК у

відповідних органах Союзу [1].

 

У відповіді на цей лист НКО УРСР 23 червня 1925 року повідомляється, що

питання про національно-культурний розвиток серед українського населення

РРФСР буде розглянуте на найближчому засіданні ВУЦВК. Для розглядання

цього питання НКО УРСР підготував велику доповідь про становище

українців поза межами УРСР. Для цієї доповіді Управління Політосвіти

(УПО) при НКО УРСР здало звіт про свою діяльність серед українців РРФСР.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ