UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПатріоти державної безпеки (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6979
Скачало463
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

у вони цим

займалися!? Очевидно, що отримана здобич мала бути для них більш

значущою і масштабнішою, ніж все те, що вони втрачали. Для цього

“колишні” мали себе зберегти. Приблизно 65% партійних функціонерів нині

знаходяться при владі, захищаючи новий лад з тією ж завзятістю, як

колись минулий. Проте невідомим залишається, яка ж частина “лицарів

плаща та кинджалу” пішла в тінь і продовжила свою звичну діяльність з

поправкою на новітні умови. Відповідно до соціальних законів, ці люди

мали б протидіяти наступу “капіталізму”, захищати суспільство від його

деструктивного впливу, бути його опорою. Багато їх легально чи

нелегально пішли працювати у комерційні структури, фінансові установи,

охоронні фірми тощо. Значна їхня кількість перед розвалом Союзу була

повернута до України і зосередилася в різноманітних наукових, державних

та комерційних підприємствах. З якою метою?

 

В кінці 80-х - початку 90-х років майже ніхто достеменно не знав, що

таке “приватизація”. Не відбулася ще ваучеризація “по-чубайсівськи” в

Росії та “по-пинзениківськи” – в Україні. А “колишні” намагалися за

всяку ціну врятувати власність КПРС, частина авуарів якої нині працюють

на нових “господарів життя”. “Приборкати” партійне майно, що за рядом

свідчень “тягнуло” на десятки й десятки мільярдів доларів, спробувала й

створена всередині КПРС “демократична платформа” під орудою Руцького.

Проте, в силу безталанності останнього, нічого не вийшло. “Розкольники”

змушені були покинути її лави, а КПРС згуртувала свої ряди. І як тільки

Литва і Вірменія зазіхнули на її власність - пролилася кров.

 

Початок дев'яностих років відрізнявся повним “беспрєдєлом”, а шалені

гроші ішли найнеймовірнішими шляхами: через СП-одноденки - в офшори,

через спекуляції на різниці нафтових цін - на банківські рахунки, у

вигляді величезних хабарів чиновникам, вони зароблялися на підробних

спиртних напоях, сумнівної якості цигарках тощо. Навіть була пропозиція

заступника мінистра фінансів СССР Сітніна продати Заходу сім відсотків

північної території, багатої на корисні копалини. І ця запропонована

оборудка обговорювалася на найвищому рівні. Щось цей процес зупинило.

Однозначно, що не “гнів народих мас”, які були повною мірою

дезорієнтовані та деморалізовані і мало що розуміли з того, що коїться в

державі.

 

“Золото КПРС”

 

Особливого розвитку у ЗМІ одержали міфи про партійне золото. Газети

рясніли багатьма публікаціями (серед яких вирізнялася газета “Правда”),

били на сполох, “інформуючи” громадян про “важкі ящики з золотом”, що

вивозяться літаками у невідомому напрямку. Існувало безліч різноманітних

версій про його місцезнаходження та кількість. Часом здавалося – варто

покопирсатися у дитячій пісочниці, і відразу відкриється іржава,

переплетена важкими ланцюгами скриня, повна коштовностей. Золото шукали

навіть у постаменті пам’ятника “желєзному Фєліксу”, де його мало бути аж

750 тонн. Мимохідь згадується й українська мрія про “золото Полуботка”,

з якого на кожного жителя мало припадати аж 330 кг.

 

“Золото КПРС” хвилювало уяву не лише представників інформаційних

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ