UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська національна ідея (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось23230
Скачало1353
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, Михайла Бойчука та багатьох інших

великих і менших представників відродження української культури.

Новаторські школи і течії в літературі і мистецтві виражали тоді все

найкраще і найздоровіше, що було в субстанції українського народу. Саме

тому у чекістських катівнях було розстріляне українське культурне

відродження 20 - 30-х років XX ст.

 

Потяг створювати в незалежній Україні багатопартійне суспільство,

інспірований ненавистю до всевладдя й культу комуністичної партії, був

спонтанний, нестримний, закономірний, але через властивий нашим лідерам

комплекс особистого егоїзму призвів до роздрібнення національних сил, до

знекровлення української ідеї. Сп'янілі від перемоги, наші лідери

втратили відчуття реальності і не зауважили, що в державі діє

проімперська ідеологія, яка має ще й фінансово надпомагану з Москви

систему русифікації України.

 

З перших президентських виборів українська політична еліта почала

розвалюватися. Вузькопартійні та вождівські амбіції не дозволили

учасникам доленосної кампанії домовитись між собою і, якщо не виграти

вибори, то вибороти собі в очах нації визнання і підтримку, які має

мудра й перспективна опозиція. Але наші лідери, як це писав ще про своїх

попередників Мазепа, "през незгоду всі пропали, самі себе звоювали".

Неспроможність мислити стратегічно, підніматися над дріб'язковими

справами й особистими образами, відмовитись від булави провідника на

користь іншого, хай навіть у чомусь слабкішого, але зате єдиного лідера

- це для наших чільних патріотів річ поки що неподоланна.

 

Коли Президент Леонід Кравчук пропонував створити рухівський уряд, наші

лідери відмовилися брати владу, аргументуючи це тим, що співпраця з

колишнім секретарем ЦК КПУ дискредитує націонал-демократів. То була

тяжка помилка, що потягла за собою ряд негативних для України наслідків

аж до того, що всі керівні посади в державі опинилися в руках колишньої

радянської номенклатури.

 

Це свідчить про слабку теоретичну підготовку наших політиків, про те, що

вони запізно почали вивчати настанови В’ячеслава Липинського, який

наголошував, що успіх новоствореної держави може бути забезпечений

тільки співробітництвом між новими революційними силами, що прийшли до

влади, і чиновниками колишньої влади. Нам ішла в руки найважливіша в

державі урядова ланка, але ми не взяли її, бо хотіли мати все й одразу

до останньої адміністративної клітини, а для цього треба було брати

владу кров'ю, а не переговорами з Президентом. Але то була б уже інша

історія, страшніша і напевне програшна для нашої державності, бо наша

демократія не володіла сформованим державним апаратом.

 

Міжусобиці між національно свідомими політиками та їхніми партіями

тривали і, хоч у пом'якшеній формі, тривають досі. Народ розчарований не

тільки владою, але й патріотичними опозиційними силами, які не зрозуміли

і не визнали, що розбрат між ними є головною причиною утвердження саме

такої влади, яку маємо. Демократичні сили в парламенті і за його межами

залишаються надалі розбитими, стратегічно недалекоглядними, вони не

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] 15 [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ