UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська національна ідея (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось23328
Скачало1356
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

на ланцюгом від Львова до Києва, що його утворили

народні маси на підтримку національній ідеї. Вся свідома Україна в

думках була на тій дорозі. Так розгорталася мирна революція, збиралися

мільйони людей в усіх містах України на підтримку повалення

тоталітарного режиму і проголошення Української держави.

 

Постає питання: чому ж, повставши і проголосувавши за свою державу, наш

народ ще не створив громадянського суспільства, яке стоїть над державною

владою, керує нею й вимагає від неї чесної роботи? Чому за десятиліття

незалежності він не забезпечив собі відповідно до свого багатства, до

своїх продуктивних потужностей, зрештою, відповідного своїй чисельності

і великій території гідного місця в Європі? Чому, виконавши перший

заповіт своїх прагнень, наш народ, ніби втомлений від перенапруги океан,

затих, ліниво похлюпуючи вряди-годи млявою хвилею? Якщо національна ідея

не спрацювала в умовах державності, то чому?

 

Колись Костомаров порівнював українців з поляками: "...Це ніби дві

галузі, які виросли супротивно: на одній зложено й виховано панство, на

другій - хлопство, мужицтво, або, говорячи простіше: поляки - народ

глибоко аристократичний, українці - народ глибоко демократичний....

польська аристократія вельми демократична, українська демократія -

вельми аристократична" [7, c.69]. Це правда. Наша демократична

аристократичність - надмірна амбіційність, пихата обмеженість,

безмежна самозакоханість - ось що було і є нині внутрішнім гальмом

нашого національного розвитку. Егоїзм пересічних, а ще більше -

піднесених, обдарованих високим інтелектом українців призводив до того,

що вони воліли бути радше під чужою рукою, ніж значними особами - серед

своїх. Найбільше горе непересічного українця - служити братові.

Неприязнь до брата така поширена, що стала загальнонаціональним

комплексом меншовартості. Ось що було і є нині причиною багатьох, якщо

не всіх наших національних невдач.

 

Ми любили хвалитися своїм демократизмом. Захоплено читали і писали

книжки про Запорозьку Січ, де кожен козак мав право кинути багном в

обличчя новообраного кошового. А багно демократії виїдало очі нашій

державності. Виїдало і тепер виїдає, бо ганьбити не владу, а свою

державу стало звичкою не лише прихованих ворогів української ідеї, але й

наших показушних героїв, що їх наплодила обкидана болотом демократія. Ми

не мали з XIV ст. освяченої спадкоємністю національної влади.

Відсутність у нас протягом довгого часу в періоди бездержавності класу

справжньої аристократії, верстви, що її покликанням в інших націй була

тверда влада над своїм народом в ім'я національної державності - це

наше нещастя. Ми мурували свою державу, щоразу починаючи з фундаменту, а

наші сусіди свою державність лише добудовували, накладаючи на стерті

трони нову позолоту.

 

В нашій історії чергувалися короткочасні визвольні рухи з довгими

періодами "облудливої покірності", які оберталися в часи національного

відступництва, добровільного переходу нашої еліти на службу Польщі і

Росії. Син Яреми Вишневського Михайло Корибут став, хоч нездарним, та

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ