UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська національна ідея (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось23221
Скачало1353
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ського Михайло Корибут став, хоч нездарним, та

все ж королем Польщі, а Олександр Безбородько, що, за висловом Пушкіна,

"скочив у князі з хохлів", був канцлером уряду Катерини II. До речі, це

він підказав цариці ідею розділу Польщі, щоб до Російської імперії

прилучити майже всю Україну. Можливо, канцлер думав про те, що тоді

Україна матиме лише одного ворога - Росію, а з одним ворогом легше

воювати, ніж із двома.

 

Ми не раз так близько були до національної смерті, що й сьогодні стає

моторошно, коли, йдучи за спогадами Євгена Чикаленка, подумаємо, що,

якби розбився поїзд, яким 1903 року з Києва до Полтави на відкриття

пам'ятника Котляревському їхали українські письменники, то нашому

національному рухові прийшов би крах. Вся українська еліта вміщалася у

двох вагонах того потягу.

 

Хто міг подумати, що за якихось п'ятнадцять літ, 1918 року, постане УНР

з усіма ознаками самостійної держави, а 1919 року Симон Петлюра

небезпідставно говоритиме, що за два роки незалежності український народ

перетворився в націю!

 

Це велика дивина нашого народу. Ярослав Осмомисл говорив про вдачу

галицьких бояр, порівнюючи їх із корінням: щоб воно пахло, його треба

потовкти. Так відбувалося з нашим народом. Що більше його товкли на всі

лади, то виразніше він являв свою душу. Але ось він стає вільним, має

державу - та чомусь подається назад, в часи, коли він ставав

етнографічною масою. А причина ясна: йому не дали ожити в національній

ідеї; його тримають не в ступі, де макогоном з нього виганяли

державницькі почування, а в загороді нужди, ідеологічної невизначеності,

морального занепаду. Рідна держава перейняла імперські форми правління,

зрусифіковані кадри чиновників, для яких національна ідея обмежується

прапором і портретом Шевченка або Грушевського в кабінеті.

 

Але чи те все, на що скаржимось, є провиною тільки нашої влади й

політичної еліти, чи, може, давня бацила рабства підточує сформований не

успіхами, а поразками і падіннями, відчаєм наш народний характер? На

нашу національну психіку впливала історична дійсність, в якій українська

ідея зазнавала катастроф і погромів, а її носії гинули в тюрмах, у

Сибіру, поневірялися в еміграції. Наша історична доля навчала жити,

уникаючи щоденного протистояння з неправдою, сповідувати філософію

слухняного теляти, яке ссе дві корови. Нахили, необхідні для

суспільного, громадського, політичного життя, з часом у народі

атрофувалися, а для їхнього відродження потрібен час і відповідна

політика рідної держави. А такої політики нема.

 

Наш народ сьогодні бідний, зрусифікований, роздертий конфесійними

чварами, врізнобіч керований державною владою і національною, на жаль,

між собою пересвареною, елітою. Бідний не тому, що дурний чи не

працьовитий, а тому, що окрадений олігархами, а перед тим - радянською

партократією. Русифікований, бо політика обрусіння проводилася царями і

генеральними секретарями з однаковою заповзятливістю, а тепер майже всі

засоби масової інформації в нас працюють на ту ж таки мету. Вони

тримають нас при російщині, ніби якійсь вищій формі свідомості і

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ