UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВикорінення українського селянства через обмеження його прав протягом 30-х рр. ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3854
Скачало513
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тотального планування, жорсткої

централізації та командно-бюрократичних методах керування економікою.

Таке становище колгоспників, коли вони загубили право самостійного

користування власною землею, не мали паспортів, пенсій, відпусток та

інших соціальних гарантій, якими користувалися представники робітничого

класу [2, с.239-242], було стержнем процесу поступового переведення

радянського суспільства на рейки тоталітарного однопартійного режиму,

при якому національна гідність, приватновласницькі інтереси селянства

та, відповідно, права особистості були підпорядковані абстрактним

державним.

 

Після приборкання українського селянства шляхом проведення штучного

голодомору 1932-1933 рр., наслідки якого остаточно не були подолані і до

початку Другої світової війни, дискримінація колгоспників залишалась

реальним явищем. Протягом 1934 р. катастрофічно збільшилось число

випадків незаконного виключення колгоспників з господарств, що було

грубим порушенням принципів соціалістичної демократії. Причиною цього

було побоювання влади нових виступів селянства в окремих повітах

України. Так, у вересні 1934 р. завідувач сільгоспвідділу ЦК ВКП(б)У

Євроїмський доповідав секретарям ЦК про випадки та причини таких

порушень. Підґрунтям цієї доповідної записки було спеціальне обстеження,

проведене уповноваженими сільгоспвідділу по 23 колгоспах Одеської,

Дніпропетровської, Донецької, Вінницької та Київської областей.

Виявлено, що по цих колгоспах було виключено всього 294 колгоспника. За

мотивами виключення, останні ділилися на категорії: 1) за порушення

трудової дисципліни (104 колгоспника); 2) ті, хто не працював без

поважної причини до 30 трудоднів (78); 3) вибули самостійно (85); 4)

класово ворожий елемент (27селян) [3, с.158-159].

 

Щоб стабілізувати становище у колгоспах, в 1935 р. був прийнятий

Примірний Статут сільськогосподарської артілі, який мав врегулювати

права та обов’язки колгоспників. Ще в середині 40-х рр. радянський

історик Н. Анісімов визнавав, що Примірний Статут дозволив колгоспникам

мати своє господарство тому, що в артілях не було такого добробуту,

кількості сільгосппродуктів, які б дозволяли мати колгоспникам та їх

сім’ям все необхідне, щоб задовольнити всі його особисті потреби [4,

с.37]. Тому і т.зв. “демократизація” правового статусу колгоспника була

вкрай необхідна для стабілізації становища на селі, для відволікання

населення від національного питання та швидшого стирання з пам’яті селян

наслідків геноциду 1921-1923 та 1932-33 років.

 

Проте, повної та фактичної реалізації положень т.зв. “колгоспної

демократії” так і не відбулося, хоча протягом всього свого існування

органи радянської влади та сучасні окремі політичні сили лівого

спрямування стверджували протилежне.

 

Загальні збори ставали вищим органом управління в колгоспі. Збори

скликалися правлінням колгоспу, але вони могли бути скликаними також і

на вимогу ревізійної комісії або самих колгоспників, за вказівкою

органів державної влади. Головні питання, заради яких скликались

загальні збори колгоспу, були викладені в Примірному Статуті

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ