UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВикорінення українського селянства через обмеження його прав протягом 30-х рр. ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3859
Скачало513
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

колгоспу, були викладені в Примірному Статуті

сільгоспартілі. Так, ст.19 документа проголошувала, що “справами артілі

керують загальні збори членів артілі, а в проміжку між ними – вибране

загальними зборами правління” [5, с.24-28]. У ст.20 говорилося, що

загальні збори також скликаються для затвердження прибутково-витратних

кошторисів, прийому та виключення з колгоспу, виборів голови,

затвердження річних планів виробництва та будівництва, затвердження норм

трудоднів, затвердження договорів з МТС, встановлення розмірів різних

фондів тощо [2, с.247-248].

 

За Статутом, кожен член колгоспу мав право вибирати та бути обраним в

органи керівництва колгоспу. Посадові ж особи повинні були регулярно

давати звіт про свою роботу, колгоспники мали право перевіряти

діяльність органів управління та посадових осіб як особисто так і через

т.зв. “ревізійні комісії” [6, с.20-21; 7, с.138].

 

Щоб тримати колгоспників під постійним контролем, відвідування зборів

були обов’язковими для всіх селян. Згадки селян про ті часи свідчили:

якщо хтось пропускав збори, на які йому наказували з’явитися, то

найчастіше це тягнуло за собою візит місцевих партійних лідерів з метою

покарання. Колишній колгоспник І.І.Бібик на запитання, чи примушували

ходити на збори, відповів: “Обов’язково… Один був не хотів, так його

чуть не судили” [8]. Інший колгоспник М.П. Масло додав: “Сходки уже не

відбувалися, а збори, діктат був. І привчили піднімать руки, бо як не

піднімеш і тебе замітять – це погана примета – попадеш на килимок до

начальства, і тобі щось пришиють…” [9]. На жаль, зараз неможливо

встановити статистику масовості таких порушень, бо згадки про них

збереглися переважно у пам’яті людей, які були сучасниками тих подій.

 

Були керівники, які ставилися до загальних зборів як до пустої

формальності. Так, голова колгоспу “Червона Зірка” Чорнобаївського

району Київської області Міняйло взагалі загальних зборів не скликав,

говорячи: “Я – голова, і ніхто мені не указ”. Таких голів-сатрапів

колгоспники намагалися переобирати, що далеко не завжди підтримувалось

районними парторганізаціями. Доволі частими були випадки протидії з боку

районного керівництва законному бажанню колгоспників переобирати голову

або навіть його захисту [10]. Звичайно, селяни добре розуміли, що їхні

права, задекларовані в нових статутах, залишалися переважно тільки на

папері, як це було з самого приходу радянської влади. Тож з прийняттям

Примірного Статуту вони почали саботувати надане їм право на організацію

колгоспного самоврядування. Людей хвилювали власні проблеми, а

загальнодержавні гасла щодо розвитку та зміцнення колгоспної демократії

їх мало цікавили. Уповноважений райкому партії по роботі в колгоспі

“Нове життя” с. Безпальче Гільмязівського району Київської області в

своєму щоденнику, датованому червнем-липнем 1935 р., писав: “На вечір 19

червня 1935 р. були призначені загальні збори. Колгоспників на розмови

витягнути не вдалося. Мовчать. Ну рівнесенько, як в 1930 році! В чому

річ? На пропозицію розпочати соцзмагання колгоспники знов промовчали.

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ