UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВикорінення українського селянства через обмеження його прав протягом 30-х рр. ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3858
Скачало513
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

цзмагання колгоспники знов промовчали.

Назвати тих, хто зриває в бригаді роботу, відмовились. Люди більше

непокоїлися про оплату своєї праці. У доводи про покращення їхнього

життя завдяки гарному врожаєві не вірили. Жінки кричали: “Доки врожай

зберемо, і коси повилазять!”. Показовим фактором настроїв колгоспників

стала відмова жінок шити червоний перехідний прапор [11, с.16-18]. І їх

можна було зрозуміти, адже в 30-х роках на колгоспних зборах з вуст

місцевих політичних лідерів (голови колгоспу, його заступників,

комсомольських ватажків та інших представників місцевої і районної

влади) або представників влади здалеку пропагувалися лише соціалістичні

ідеали, які для відволікання свідомості селян супроводжувались виступами

місцевого хору, ансамблю. Пересічні колгоспники часто просто не

розуміли, про що йдеться на зборах, на яких вони були ще й

“повновладними особами”. Наприклад, письменник Адам Шоррер у своєму

листі до друзів в Німеччині, датованому вереснем 1935 р., описує

загальні збори колгоспів Одеської області: “Парторг час від часу

проводить доповіді про імперіалізм, ленінізм, історичний матеріалізм,

протиріччя капіталізму тощо. Мені було просто шкода людей – вони не

розуміли ані слова...” [12, с.9].

 

x

 

z

 

 

Fм того, зневіру селян у своїх (або задекларованих державою) правах

поглиблювало ставлення до них окремих керівників. Так, той же А.Шоррер в

іншому листі констатував (на прикладі с. Клейнлібенталь Спартаківського

району Одеської області), що, наприклад, “за всі негаразди районне

керівництво лише лає колгоспників, називаючи їх “куркулями”,

“шкідниками”, “фашистами”. Таким чином, воно насправді розпалювало

негативне ставлення їх до влади. Манери обходитися тут з людьми

зворушили мене до глибини душі... Тут оперують лише планом, який з

вбивчою жорстокістю фізично знищує людей, які виказували небачену

трудову дисципліну. Таким чином, систематично підривається довіра

населення радянському уряду, хоча воно, в основному, не було налаштоване

антирадянськи. Люди тут залякані” [12, с.4]. Така ситуація, що тривала

протягом років, мала на меті не тільки фізичне знищення українського

селянства, але й його інтелектуальне спотворення та залякування, яке

далі просто передавалося генетично наступним поколінням, штовхаючи націю

у безповоротне каліцтво.

 

Положення примірного статуту сільськогосподарської артілі, прийняті в

1935 р., порушувалися і протягом другої половини 30-х років. РHК СРСР та

ЦК ВКП(б) неодноразово інформували місцеві партійні та радянські

організації про випадки зухвалих виключень з колгоспів, але

безрезультатно. Особливо широкого розмаху порушення набули в колгоспах

Кам’янець-подільської, Житомирської, Вінницької областей. У ході

перевірок було встановлено, що переважна більшість виключень з колгоспу

не була виправдана жодним з вагомих приводів [2, с.252]. Серед масових

прикладів найбільшого розповсюдження дістало виключення з колгоспу

членів родин, батьки яких пішли на тимчасову або постійну роботу в

міста, на підприємства. А тим, кого визнали “ворогами народу”

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ