UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВикорінення українського селянства через обмеження його прав протягом 30-х рр. ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3843
Скачало512
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

минулі місяці не вивішувалися. Брутально

застосовувались стягнення щодо членів колгоспів. Їх накладали бригадири

без санкції правління. За Статутом, вагітні жінки звільнялися на 2

місяці від робіт зі збереженням половини середнього заробітку. Але і в

цьому питанні були великі порушення [15, с.41-42].

 

Порушення Статуту фіксувалися й органами прокуратури. Наприклад, у

березні 1937 р. Донецькою обласною прокуратурою була організована

перевірка 123 колгоспів області з метою викриття фактів порушень

статутів колгоспів. Результати перевірки свідчили про незаконне

відрізання землі від колгоспів, здача її в оренду, безпідставне

притягнення до відповідальності колгоспників та накладання стягнень. У

документі також зафіксовані конкретні приклади порушень по колгоспах

[16, с.47-51].

 

19 квітня 1938 р. вийшла постанова уряду “Про заборону виключень

колгоспників з колгоспів” [17]. Документ забороняв проведення чисток у

колгоспах з будь-якого приводу. Було встановлено, що виключення може

бути застосовано лише як останній адміністративний захід у відношенні до

тих членів колгоспів, яких явно вже не можна виправити, хто підривав та

дезорганізував колгосп [2, с.252].

 

Велике значення для подальших правових взаємовідносин між колгоспниками

України та державою мала нова “сталінська” Конституція, схвалена у липні

1936 р. Пленумом ЦК ВКП(б) та Президією ЦВК Союзу РСР [18, с.237]. Ми не

можемо впевнено стверджувати, що всі селяни не знали зовсім положень

Конституції. Проте, проблема була, мабуть, у іншому: вони не знали, яким

чином можна захистити свої права. Крім того, колгоспне селянство крім

декларації нових прав отримали ще й нову образу: за своїм соціальним

станом колгоспник знов залишався другорядним членом суспільства – після

робітничого класу. Так, наприклад, ст.119 Конституції залишала право на

щорічну обов’язкову відпустку лише робітникам та службовцям. Уряд

пояснював це тим, що ще не подолана сезонність робіт у колгоспах, яка

призводила до неповної зайнятості колгоспників у зимовий час. А

відповідно Примірного Статуту сільгоспартілі від 1935 р., відпустка, що

оплачувалась державою, надавалася лише вагітним колгоспницям, та й то,

на термін, менший, ніж робітницям. Крім того, ст.120 Конституції СРСР

гарантувала матеріальне забезпечення старості (пенсію), а також надання

її у випадкові хвороби та втрати непрацездатності знов лише робітникам

та службовцям. Колгоспники надіслали не одну тисячу пропозицій

розповсюдити цю статтю і на них, але зміни були прийняті лише у 1964 р.

[2, с.239-242].

 

Таким чином, викорінення національної та особистої гідності українського

селянства відбувалося шляхом декларації ніби то прав колгоспного

селянства, яке регулювалося Приблизним статутом сільськогосподарської

артілі 1935 р., Конституцією 1936 р., місцевими колгоспними статутами.

Метою створення цих документів було регулювання практично всіх галузей

суспільного та господарського життя колгоспників. Але місцеве

керівництво, представники органів місцевої влади часто навіть більше

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ