Реферат на тему:
Музейний Донбас
На Донеччині працюють 22 музеї, серед яких, крім краєзнавчих, унікальні
меморіальні музеї – С.С.Прокоф’єва, Вол.І.Немировича-Данченка, Г.Сєдова,
єдиний в Україні державний музей лісу (Великоанадольський), унікальний
музей мініатюрної книги, музей народної архітектури, побуту та дитячої
творчості в селі Прелесне поблизу Слов’янська, музеї історії міст
Донеччини (Краматорська, Харцизька, Єнакієвого, Горлівки), а також
художні музеї в містах: Донецьку, Макіївці, Дружківці, Краматорську,
Горлівці. Загальний фонд музеїв нараховує понад 321 тисячу історичних,
художніх, літературних та ін. предметів-пам’яток. Кількість їх весь час
зростає. Щорічно музеї Донеччини відвідують понад 859 тис. чоловік, 65%
з яких – учні та студенти.
Музей – це не тільки осередок збереження артефактів, але й дослідницький
центр. Музеї нашого краю тісно співпрацюють з колегами зі столиці –
Києва, інших областей України, музеями Росії, країн Європи, США,
проводять етнографічно-археологічні та природничі дослідження. Їх
результатами є відкриття нових експозицій, виставок, видання книг,
каталогів та буклетів, лекторії, розробка маршрутів пішохідних та
автобусних екскурсій, цикли музейних просвітніх програм для школярів
тощо. В рамках міжнародного співробітництва вже експонувалися виставки
зі США, Німеччини, Франції, Росії (С.-Петербург, Москва), ін. країн.
Донецький обласний художній музей – один з найбільших музеїв художнього
профілю в Україні, культурний центр міста та області, який у 2004 році
відзначає своє 65-річчя. Його зібрання нараховує понад 11 тисяч творів
живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.
В колекції музею – надходження з престижних художніх виставок, з фондів
музеїв України, Третьяковської галереї, Музею образотворчого мистецтва
ім. О.С. Пушкіна, Ермітажу, Російського музею, з приватних колекцій,
дарів художників.
Ряд творів унікальні і належать пензлям золотої плеяди вітчизняних і
російських художників: “Портрет невідомого з Костянтинівським орденом
Святого Георгія” (початок 30-х pp. XIX ст.) О. Кипренського, “Інтер’єр
картинної галереї В.О. Кокорєва” (1864) О. Гребнєва, “Лазоревий грот”
(1841), “Хмари над тихим морем” (1873) та “Морський пейзаж. Коктебель”
(1880) І.Айва-зовського, “Березовий ліс” (1871) І.Шишкіна, “Портрет
художника І.Є.Крачковського” (1884) В.Сурі-кова та “Портрет О.К.Лансере”
(1911) З.Серебрякової.
Розділ “Українське мистецтво 2 пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.” знайомить з
творчістю відомих митців України. Серед них “Назустріч вечору”
І.Дряпаченка, “Вечір на Україні” К.Крижицького, “Ярмарок”
С.Васильківського, “Будинок художника” С.Світославського, “На
прогулянці” Г.Світлицького.
У відділі зарубіжного мистецтва представлені твори художників Італії,
Голландії, Франції, Німеччини, Австрії XVII – кінця ХІХ ст.
Відділ сучасного образотворчого мистецтва – найбагатший за числом творів
живопису, графіки та скульптури. Тут представлено твори
П.Кончаловського, О.Купріна, Р.Фалька, І.Машкова, І.Грабаря, С.Малютіна.
Почесне місце в експозиції музею займають твори відомих майстрів
українського мистецтва – Л.Крамаренка, М.Глущен-ка, С.Григор’єва,
М.Божия і Т.Яб-лонської.
У відділі декоративно-прикладного мистецтва експонуються полтавські та
львівські килими, київська, косівська та опішнянська кераміка,
декоративний розпис, гутне скло, різьблення по дереву, національний
костюм. Серед них роботи таких відомих майстрів, як: М.Прий-маченко,
Г.Собачко-Шостак, К.Гуржій-Крохмаленко, М.Тимчен-ко, П.Цвілик,
О.Железняк.
В музеї представлені твори відомих художників-донеччан – В.По-лоника,
М.Ясиненка, Г.Олемпі-юка, В.Шенделя, П.Шакало, Г.Тишкевича, Г.Жукова,
Ю.Зорка.
Створені постійно діючі експозиції “Російське та українське мистецтво
XVIII – поч. ХХ ст.”, “Вітчизняне мистецтво 1910-1950 рр.”, постійно
діючі виставки “Західноєвропейський живопис XVII – ХІХ ст.”, “Українське
декоративно-прикладне мистецтво”, “Античне декоративно-прикладне
мистецтво” і “Російський та український іконопис”.
Донецький обласний краєзнавчий музей має статус одного з найстаріших в
Україні, оскільки у грудні 2004 відзначатиме 80 років. В основі його
колекції – експонати з історії дорадянського і радянського періодів
краю, зразки етнографічних та природних пам’яток.
Привертають увагу фотографії і документи з історії металургійних та
гірничих підприємств краю, зокрема унікальні колекції з історії
Юзівського металургійного заводу, культові речі, зброя ХVIII-ХIХ ст.,
рідкісні книжки, значна колекція предметів побуту, пам’яток духовної
культури етнічних спільнот нашого краю. Цікаві знахідки епохи міді,
бронзи, скіфсько-сарматської культури, племен зрубної та катакомбної
культур.
Археологічні експедиції 90-х років відкрили для музею новий спектр
експозиційних матеріалів, які до того не були відомі на території краю:
керамічні козацькі люльки, кремені, кресала, деталі одягу, дитячі
іграшки, жіночі і чоловічі прикраси, скляні вироби – фрагменти пляшок,
чарок та віконець круглої форми, керамічний посуд та кахлі, що
використовувались для облицювання грубок.
Визначною є колекція палеонтології: останки викопних тварин: мамонта,
вовнистого (шерстистого) носорога, бізонів, відбитки викопних рослин,
зразки стовбурів кам’яних дерев; пам’ятки світового значення –
Амвросіївської стоянки первісної людини та місця загінного полювання,
первісні знаряддя праці, прикраси з пам’ятки доби енеоліту –
Маріупольського могильника: посуд, прикраси, фрагменти зброї з курганних
поховань доби бронзи, заліза, матеріали стародавніх поселень зрубної
культури, скіфські пам’ятки – посуд, прикраси, наконечники стріл з
кургану “Двогорба могила”, поховання половецької епохи з с.
Ново-Іванівка Амвросіївського району та ін.
До унікальних належать матеріали козацької доби поселення “Козацька
пристань”, серед них: іконки, хрести, прикраси, предмети побуту, зброї
козацької доби, культові речі – напрестольний хрест та Євангеліє XVIII
ст., одяг священиків (фелоні, саккоси) ХVIII ст., оклади ікон,
плащаниці, воздухи ХVII-ХVIII – поч. XIX ст. Рідкісні – колекція
грецьких тканин: одяг жіночий, головні убори – періфтари, настінні
прикраси (тохми), металеві вироби – жіночі грецькі та українські
прикраси, грецькі вотиви-амулети. Колекція книг – географічний та
ботанічний атласи ХVII ст., богослужебні книги ХVII-ХVIII ст., в тому
числі на грецькій мові, фрагменти бібліотеки Олександрівської гімназії
м. Маріуполя – література ХVIII-ХIХ ст. з природи, історії.
держави, таких як: В.В. Берві-Флеровський, А.І. Куїнджі, Вол.І.
Немирович-Данченко, С.С. Прокоф’єв, М.С. Хрущов, книги, неготека Г.
Берегового, Л. Кизима, щоденник Д.І. Менделєєва та ін.
До “золотого” фонду належать предмети з дорогоцінних металів – гривні,
колти, браслети, бляшки; нумізматика, ордени та медалі, предмети культу
– хрести, оклади ікон; побуту – прикраси, вотиви-амулети, металеві
паски.
Сьогодні одним із першочергових завдань музею є вивчення реалій історії
краю, складних етнічних процесів, пов’язаних з формуванням сучасного
населення Донеччини, його культури та традицій.
Для цього в музеї розроблено комплексну археолого-етнографічну програму,
спрямовану на вивчення основних етнічних груп регіону.
Наукові дослідження музей проводить у контакті з іншими науковими
установами та організаціями області, України, Росії: Інститутом
археології, Кримським відділенням Інституту сходознавства НАН України,
Інститутом історії матеріальної культури російської Академії наук,
Донецьким національним університетом та ін.
Музей С.С. Прокоф’єва відкритий у 1991 році у селі Красне, що на
Донеччині, де народився видатний композитор, піаніст і диригент
сучасності, на честь його 100-літнього ювілею.
Музей містить матеріали, які розповідають про життя і творчість
Прокоф’єва. Провідними темами експозиції є дитинство та роки навчання
композитора, його концертна і творча діяльність на батьківщині та за
кордоном. Окремий зал музею розповідає про зв’язок творчості Прокоф’єва
з Україною, про постановки його музичних творів на сценах провідних
театрів нашої країни, вшановування його пам’яті.
Експозиція інформує також про фестивалі та конкурси, які проводилися на
батьківщині композитора у різні роки, в тому числі і щорічний фестиваль
“Прокоф’євська весна”.
Великоанадольський музей лісу, відкритий у 1991 році, є єдиним у нашій
країні і Європі. Великоанадольський ліс прийнято вважати колискою
наукового степового лісівництва, бо саме тут у 1843 році були засаджені
перші лісові ділянки під керівництвом В.Є. Граффа – видатного лісівника
цього краю.
Про славні справи діячів лісних та географічних наук, наших земляків
Л.Г. Барка, М.Я. Дахнова, Г.М. Висоцького, Д.К. Крайнєва та інших
розповідає музейна експозиція.
Цікавими для відвідувачів музею є також відомості про рельєф, геологію,
флору і фауну Великоанадольського лісу, про унікальний факт
співіснування представників рослинного і тваринного світу лісової і
степової зони.
Екскурсійна програма включає також огляд кімнати лісника, дендропарків
лісного технікуму, будинку колишньої лісної школи і ділянки лісу, де
збереглися посадки дуба, зроблені В.Є. Граффом.
Музей Г.Я.Сєдова. Перший камінь у музей нашого земляка Г.Я.Сєдова був
закладений у травні 1977 року, під час проведення Всесоюзної
науково-географічної конференції на честь сторіччя цього видатного
полярного дослідника. В результаті зусиль багатьох підприємств та
закладів, окремих ентузіастів у 1990 році на березі Азовського моря, у
селищі Сєдово виріс гордий будинок-вітрильник (автори проекту
архітектори В.С. Соломін та О.К. Плесков). Всередині – зал, що чимось
нагадує каюту морського корабля, з унікальними експонатами та
документами, що свідчать про подвиг Г.Я. Сєдова, його важкий та
тернистий шлях у безсмертя.
Перші експозиції присвячені експедиціям Г.Я. Сєдова на Колиму у 1909
році та Каспій у 1911 році. Відчувається, що творцями музею була
зроблена величезна робота…
Природно, найбільшу увагу привертають матеріали про експедицію до
Північного полюса на судні “Святий Фока” у 1912 році. Тут і карта
полярної експедиції, копії рахунків про добровільні пожертви від
громадян на купівлю їжі та собак. Поруч і оригінальні експонати зі
“Святого Фоки” – частини обшивки та підківки корабля, совкова лопата,
знайдена на місці загибелі Г.Я. Сєдова на о. Рудольфа, частини
фотоапарата і бритва, що належали учаснику експедиції художнику М.В.
Пінегіну. І його малюнок, на якому зображений “Святий Фока” напередодні
походу в льодову Арктику.
Великий розділ експозиції присвячений сучасному освоєнню Півночі
(науковим дослідженням біляполюсних районів). Він містить унікальні
матеріали останніх полюсних експедицій, філателістичні колекції (марки,
конверти, листівки, значки), присвячені темі “Північний полюс та його
освоєння”.
Суттєвим та доцільним поповненням музейної колекції є краєзнавчі
матеріали, що стосуються історії та розвитку самого селища Сєдово.
Відвідувачі мають можливість познайомитися з побутом селян та рибалок,
виставками народних ремесел та декоративно-прикладного мистецтва.
Від початку існування музею його відвідали понад 40 тисяч осіб. І
багато з них дивувалися, наскільки він не схожий на звичайний
провінційний музей, наскільки кваліфіковані і водночас уважні та душевні
його працівники. Перспективи та інтереси музею дуже обширні, адже
увічнення життєвого та наукового подвигу свого славного земляка
неодмінно має бути пов’язане з виховною та краєзнавчою роботою, зі
становленням музею як культурного осередку Приазов’я.
Горлівський державний міський музей мініатюрної книги. Історія
мініатюрної книги дуже давня – понад 2000 років. Вона випускається в
багатьох країнах світу як подарункове, ювілейне, колекційне видання. До
роботи над нею залучаються найкращі поліграфісти та художники,
використовуються особливо чіткі шрифти. Легка, портативна, вона виходить
за межі звичайного читацького інтересу, надаючи людині естетичного
задоволення.
Колекцій мініатюрної книги чимало і в світі, і в країні. Але відкритих
для громадськості, таких, щоб навчали, розповідали про історію
книговидання, майже немає. Колекція книголюба-мініатюриста, в минулому
інженера-будівельника В.О. Разумова із Горлівки, саме така, і їй по
праву надано у 1996 році статус державного музея мініатюрної книги, який
і до сьогодні залишається єдиним на теренах СНД. Цій події передувала
велика робота самого В. Разумова та його однодумців: у 34 містах за
путівками товариства книголюбів проводилися лекції-виставки, дні
відкритих дверей для вітчизняних та зарубіжних гостей.
Експозицію В.Разумов збирав багато років і буквально по крихтах.
Безцінну допомогу у її доборі йому надавали льотчики-космонавти СРСР,
колеги з музеїв, просто зацікавлені люди. І сьогодні музей має близько
6000 рідкісних міні- і мікрокниг, розміром від 100 мм до томика О.С.
Пушкіна, який 60 разів уміщується в маковій зернинці.
Відгуки відвідувачів музею мініатюрної книги свідчать: до цього витвору
мистецтва люди ставляться із цікавістю і вважають його незамінним у
багатьох сферах діяльності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
