UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовноетикетні одиниці на позначення вибачення в епістолярію письменників ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2823
Скачало253
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мовноетикетні одиниці на позначення вибачення в епістолярію письменників

ХХ ст.

 

Мовленнєвий етикет як правила мовленнєвої поведінки, закріплені

у системі стійких висловів, прийнятих колективом на певному етапі

розвитку суспільства в особливих ситуаціях спілкування, відіграє важливу

роль у процесі комунікації та взаємодії членів мовної спільноти. На

думку В.М. Литовченко, спілкування завжди існує як упорядкований

комунікативний зв’язок, упорядкованість же досягається за допомогою

правил і норм, які регулюють характер спілкування залежно від його мети

і засобів

 

[6, с.175]. Багатий матеріал для дослідження мовленнєвого етикету дає

епістолярій українських письменників. Етикетні одиниці епістолярію

вивчають С.К. Богдан (листи Т. Шевченка, Лесі Українки, К. Білокур,

В. Стуса), М.Й. Білоус, Н.М. Журавльова (листи українських письменників

кінця ХІХ – початку ХХ ст.), І. Фокіна (листи П. Куліша), К.В. Ленець

(листи Т. Шевченка), Е.С. Вєтрова (епістолярій письменників ХІХ ст.) та

ін. Відзначаючи певні досягнення у дослідженні українського мовленнєвого

етикету, зауважимо, що вивчення засобів увічливості української мови

залишаються одним із важливих завдань сучасного мовознавства. Необхідним

постає ширше залучення для подальших досліджень епістолярної спадщини

українських письменників, особливо ХХ ст.

 

У запропонованій статті робиться спроба аналізу мовноетикетних одиниць,

зокрема на позначення вибачення, на матеріалі листів

Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного, С. Васильченка, В. Винниченка,

О. Гончара, А. Горської, О. Довженка, М. Куліша, О. Ольжича,

В. Підмогильного, В.Свідзінського, В.Симоненка, І.Сокульського,

В.Сосюри, В. Стуса, П. Тичини, М. Хвильового.

 

За словами М. Коцюбинської, „Листи, епістолярна спадщина, епістолярна

творчість… інтелектуальний продукт особливого роду. Текст як

багатофункціональна система, дотична до різних сфер суспільної та

індивідуальної свідомості, стилістично неоднорідна, змістовно

багатогранна, так – просто впритул наближена до найінтимніших пластів

духовного буття людини” [5, с.5], а відтак – особлива система

функціонування мови, що дає багатий матеріал для дослідження.

 

Процес епістолярного спілкування, як і безпосередній контакт-діалог,

передбачає можливість виникнення різних мовленнєвих ситуацій, які є

мірилом хороших стосунків між комунікантами та орієнтовані на

встановлення певного зв’язку (в залежності від мети актантів). Під час

епістолярного діалогу можуть виникати різні непорозуміння, а звідси –

звертання автором послання чи адресатом до мовленнєвих кліше-формул, що

покликані врятувати, виправити і направити у правильне русло „просторову

бесіду”. Ситуація вибачення – це перш за все процес усвідомлення своєї

провини і намагання виправити помилки, непорозуміння. В українському

епістолярію мовноетикетні одиниці на позначення вибачення, як правило, у

структурі листа розташовані на початку, внаслідок того, що перед

викладом основної частини, нових думок, автор послання намагається

позбутися негативних моментів попереднього спілкування, визнаючи свою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ