UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБандуристи Кубані (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5853
Скачало449
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

и трьом факторам: живучості

кобзарської традиції, гастролям на Кубані прославлених кобзарів з

Великої України, організаційно-просвітницькій діяльності «бандурного

батька» Миколи Олексійовича Богуславського. Серед найвідоміших

гастролерів слід назвати Івана Кравченка-Крюковського (1820-1885),

Михайла Кравченка (1858-1917), Григорія Кожушка (1880-1928), Івана

Запорожченка (1872-1932), Гната Хоткевича (1887-1938). Під їхнім

безпосереднім або ж опосередкованим впливом артисти Кубанського

симфонічного оркестру Конон Безщасний (1884-1967), Зот Сава та Федір

Діброви, Конон Йорж (1898-1963), Степан Жарко (1877-1943), Іван Шеремет

стали визначними бандуристами, вписавши багато яскравих сторінок в

історію кобзарства. К. Безщасний протягом тридцяти двох років, не

випускаючи з рук бандуру, концертував по Кубані, Великій Україні,

Казахстану й Сибіру, створив й керував кобзарською студією в

українському технікумі в станиці Полтавській. З. Діброва, як справжній

кобзар-просвітник, увесь свій великий талант віддав визволенню рідної

Кубані; Ф. Діброва брав участь у створенні першої державної капели

бандуристів у Києві. С. Жарко засновав чоловічу капелу бандуристів у

станиці Канівській. К. Йорж гастролював по Казахстану, Кубані, Росії.

 

Микола Олексійович Богуславський організував при Катеринодарській

«Просвіті» дві Кубанські кобзарські школи (1913, 1916 рр.), в яких

навчалося близько сорока учнів. Першу школу вів бандурист-віртуоз Василь

Ємець (1890-1982), другу – Олексій Обабко (1883-1971), який «опинився в

ролі вчителя, й передавав молоді власний досвід за системою Ємця» [12].

Школи забезпечувалися переважно діатонічними бандурами визначного

київського майстра Антонія Паплинського (нар. близько 1870 р.). На

другій Київській кустарній виставці 1913 року цей майстер був

нагороджений срібною медаллю.

 

Школи стимулювали масове розповсюдження кобзарського мистецтва на

Кубані. Вони підготували когорту визначних кобзарів-бандуристів:

Адамовича-Глібова, Докію Дарнопих, І.Т. Семенишина, Настю і Свирида

Сотниченко, В.Ф. Тищенка, А.П. Чорного та багато ін. Бандура стала

настільки улюбленим інструментом, що дехто з бандуристів, як-от Петро

Бугай, Іван Куліш, Федір Діброва, Михайло Теліга, Зенон Конограй та

ймовірно й інші, навіть ідучи на війну, не розлучалися з нею.

 

На Кубані з'явилися й свої талановиті майстри бандур: Микола Вереса

(1884-1937) зі ст. Саратівської, Григорій Гусар та Прокіп Смолка

(1887-1947) зі ст. Канівської, Павло Кікоть з м. Геленджика, Дмитро

Крикун з Краснодара, Кузьма Німченко (1899-1973) та Антін Чорний

(1891-1973) зі ст. Пашківської, Тихій Строкун (1902-1965) з ст.

Новопашківської, Семен Турчинський (1901-1995) з ст. Азовської. Були

майстри і в інших станицях та містах краю, зокрема, в станицях

Старомінській, Полтавській [13]. Майстри самостійно вирішували ряд

проблем кобзаробудування. Наприклад, Г. Гусар уже в 1923 році

сконструював бандуру з хроматичним звукорядом, вибраним (порожнім)

грифом, покритим декою з додатковою розеточкою на ньому, С. Турчинський

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ