UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБандуристи Кубані (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5846
Скачало447
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

88-1944). В період НЕПу утворювалися гуртки, студії,

ансамблі, капели при Краснодарському клубі «Нацмен», крайовому клубі

промкооперації, Будинку працівників освіти, Робітфаку, в ст. Ільській,

Канівській, Полтавській. Кубанські бандуристи створювали капели й

ансамблі також за межами Кубанського краю: в Аргентині (А. Чорний), у

Владивостоку (П. Шемет), Москві (В. Шевченко), Одесі (К. Німченко).

 

У згаданому клубі «Нацмен» була українська секція, яку очолював К.

Катаєнко. Він зазначав, що секція мала власний гурток бандуристів, який

виступав у театрах, клубах, на радіо та виїжджав до станиць. При ньому

були «знамениті бандуристи Мамро, Діброва, Рідкобородий, Семенишин,

Німченко та інші. Гуртки драматичні, хорові та бандуристів були по всій

Кубані, й клуб давав їм консультації. У деяких станицях робили бандури,

напр., у Полтавській, Канівській, Старо-Мінській та ін. Пізніше, під час

колективізації та припинення “українізації” клуб «Нацмен» було

ліквідовано [20].

 

Особливою активністю відзначалася концертна діяльність. У пресі

повідомлялося: «Кубанські бандуристи завжди виступають по радіостанціях,

усіляких концертах, вечорах в школах, клубах, хатах-читальнях міста і

станиць. Окремі групи бандуристів подорожували. Наприклад, група

бандуристів на чолі з Безщасним протягом дев'яти місяців дала понад 300

концертів» [21]. Ансамбль Романа Чобітька та Євдокії Бандурко зі ст.

Ільської гастролював по всьому Кубанському краї разом з українським

аматорським драмколективом. Чоловіча капела бандуристів Степана Жарка зі

ст. Канівської в складі 17 артистів-аматорів – по Канівському району та

ін.

 

На Катеринодарському і крайовому радіо систематично, починаючи з 1924

р., виступали К. Безщасний, Михайло Горіх, Зот Діброва, Мамро, К.

Німченко, Рідкобородий та ін.

 

Д. Байда-Суховій, К. Безщасний, К. Йорж, Фаїна Квітка, С. Лазаренко, К.

Німченко, В. Шевченко, П. Шемет та ін. успішно працювали і на

професійній сцені. Вони у ролі співаків-бандуристів концертували (від

філармоній як України, так і всього колишнього Союзу) на Далекому Сході,

Кавказі, Середній Азії, по Російській Федерації тощо. В Москві В.

Шевченко разом з М. П'ятницьким організовував хор селян (згодом – “хор

ім. П'ятницького”). В ньому він виступав як бандурист і лірник. 1912

року – засновував при українському гуртку «Кобзар» ансамбль бандуристів

у складі 12-ти осіб, з яким успішно виступав (до початку першої світової

війни) [22].

 

Високу оцінку виконавській майстерності К. Безщасного дали академік

Дмитро Яворницький та А. Мікоян [23]. На турецькому фронті А.Чорного

першим було переведено в ранг сотника, а пізніше – навіть призначено

командуючим дивізії за те, «що хорунжий Чорний чудово грає на бандурі»

[24]. Згодом, на еміграції в Аргентині, він зачаровував слухачів не лише

в провінції, а й у столиці – Буенос-Айресі. З. Діброва настільки

піднісся в своєму мистецтві, що навіть генерал А.І. Денікін не чіпав

його і навіть запрошував виступати перед іноземними дипломатами та

послами [25].

 

Кубанська кобзарська школа була широко представлена й за межами Кубані –

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ