UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБандуристи Кубані (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5868
Скачало450
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тріляна, або загинула в

концентраційних таборах.

 

\

 

^

 

r

 

Yшури, стінгазети, багатотиражки та інша літературна продукція. Було

розпущено (точніше розігнано) українську секцію письменницької

організації. Наказано було провести «деукраїнізацію» кубанської

літератури в триденний термін. Були закриті 746 українських шкіл, які

діяли на Північному Кавказі [34] (з них 240 – на Кубані), українське

відділення Робфаку ім. Ілліча, українські педагогічні технікуми,

Північно-Кавказький педінститут ім. М. Скрипника (в м. Краснодарі). Було

сфабриковано справу «Спілки Кубані з Україною». Були розпочаті

горезвісні чистки, після яких української інтелігенції у краї майже не

лишилося.

 

В одному з пунктів постанови зазначалося: «... виселити в найкоротший

термін до північних районів СРСР зі станиці Полтавської (Північний

Кавказ), як найбільш контрреволюційної, всих жителів» (Додамо, що

замість мешканців однієї тоді було виселено люд з півтора десятка

станиць). Станиця Полтавська на Кубані була другим українським

культурним центром після Краснодару. В ній видавалась українська газета,

діяв літературний гурток, працював Всеросійський український

педагогічний технікум [35]. При ньому діяла багаточисленна активна

кобзарська студія, організована і очолювана Кононом Безщасним (до 1931

р.). Студію забезпечували бандурами станичні майстри. Студійці багато й

плідно концертували, переважно – під час літніх і зимових канікул,

виїжджаючи на гастролі по краю. Станиця дала й відомих

бандуристів-солістів Конона та Никона Безщасних, Костю Лінського

(1902-1942) та ін. Подібне кобзарське життя вирувало й в інших пізніше

обезлюднених станицях. Полтавську перейменували на «Красноармійську» й

заселили солдатами-неукраїнцями; Уманську – в «Ленінградську».

 

Акції терору і репресій проводились під час жахливого голодомору, про

який один з тогочасників зауважував, що лише в станиці Канівській з 18

тисяч жителів померло лютою смертю понад 10 тисяч [36].

 

З українськими книгами державних бібліотек поступили «геніально» просто

– всі вони були спалені в 1933-ому. Та палали по всьому Північному

Кавказі не лише книжки з українських державних бібліотек, а й книжки з

бібліотек приватних. Наприклад, після арешту і розстрілу Григорія

Митрофановича Концевича (1863-1937) всю його музичну і наукову

літературу в кількості 12.846 примірників 10 вересня 1939 року було

знищено [37].

 

Подібна доля спіткала й бандури репресованих чи розстріляних

бандуристів. Гетьманську бандуру М. Вереси конфіскували під час арешту

майстра (1937). Радянський активіст Трофим Семенний (1898-1989) беручи,

очевидно, участь в арештах, забрав дві бандури в майстрів станиці

Канівській і закинув на горище власної хати. Вже після його смерті

племінник Семенного Василь, який, за словами В. Назаренка, «з тюрми не

вилазив за крадіжки» (яке коріння – таке й насіння), одну «порубав та

спалив у грубі»; другу сусіді Василя В.І. Крикливому вдалося вихопити

з-під сокири й урятувати. Тепер ця бандура прикрашає одну з експозицій

районного історико-краєзнавчого музею станиці Канівської.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ