UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРаціоналізм музичного універсуму (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4161
Скачало454
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

остаточно витиснути найдавніших підсвідомих

здогадів про цілісність світу, про незалежність музики. Музична субсидія

в організації всіх поверхів світобудови, в конкретному усвідомленні цієї

єдності репрезентувала до XVII століття багатовікове узвичаєння, яке не

було перерване деструктивним мисленням XIV-XVI століть. Отже,

усвідомлення музичності світу містило діяльні смислоутворюючі фундації.

Не дивно, що музична свідомість, озброєна декретами світовлаштуваня і

теорією музики, енергійно послуговується універсальними

музично-космологічними аналогіями.

 

Якщо орієнтація свідомості на універсальність і красу не вилучає її із

означеного кола, то раціональне усвідомлення світу неупереджено

засвідчує підкорення досі не бачених сенсів і символів. При цьому їх

фундаментальна новизна не входить у традиційне смислове поле “числа” як

ядра правил музики і універсуму [12,217]. Свідомість виходить на зовсім

новий рівень мислення - раціональний, що обумовлено загальною тенденцією

XVII століття, де зароджується математичне природознавство та

відбувається становлення філософії раціоналізму.

 

 

 

gdу

 

, первинної музичної практики. На даному помежуванні провідними стають

можливості музики як “самозростаючого логосу” (Геракліт), тобто як

самодостатньої, самозаконної, самопороджуючої системи творчих принципів.

Опозиція позамузичне - музичне як творчої передумови доповнюється

опозиціями первинне - вторинне, музика (жанрово-стильовий “авторитет”) -

композитор (авторська інтерпретація стилю як відокремлення стильової

семантики). Класична (класицистська у першій своїй стійкій історичній

формі) музично-світська свідомість свідчить про формування

специфічно-музичних естетичних домінант. Вони названі Г.Гессе у відомій

близькості до ідеї Гри у зв’язку з найбільш характерними “жестами”

культури, а саме: 1) веселість як прийняття всіх життєвих відносин,

включаючи смерть (антитеза страху), 2) бадьорість і сміливість на краю

всіх безодень, вміння йти вперед - спрямованість (антитеза зневіри), 3)

пробудження, просвітлення (очищення), пізнання краси світу, сили життя

(антитеза затьмареності свідомості, „сну Розуму”, відсутності в бутті -

не-любові), 4) упорядкованість як уміння внести ритм в усі життєві

процеси (антитеза хаотичності; нагадаємо слова Гессе: “Вивчаючи історію

ми занурюємося в хаос, але зберігаємо віру в порядок і зміст”). Гессе

також підказує думку про ретроспективну спрямованість символічного

змісту музичних (художніх) образів як тих, що виникають з давніх

„священних” значень: “…у знаках, піснях ми повинні берегти порив

священний”.

 

У його інтерпретації історія європейської музики розтлумачується як

боротьба двох тенденцій: прагнення розуму до волі, до звільнення від

всіляких авторитетів (виникає в кінці Середньовіччя) і пошуку нового

авторитету, який випливає із себе самого, тобто самозаконного,

розраховуючого тільки на свої власні сили і вимоги, що і стає

визначальною рисою музики Нового часу, нового типу музичного

професіоналізму [13]. З цього моменту функції нового авторитету беруть

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ