UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРаціоналізм музичного універсуму (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4155
Скачало454
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

нкції нового авторитету беруть

на себе жанрово-стильові (композиційні) канони, які підтверджують

можливості музики як самостійної художньої системи.

 

Музична символіка новоєвропейської культури - принципово інша, порівняно

з древньою. Але вона стає іншою вимушено, в силу відстані, що

збільшується - для більш пізніх культурних свідомостей - між виявленим

змістом і його знаковою формою, отже, між знаком і значенням, між

значенням і змістом. Феномен музично-світської свідомості з

антропологічною картиною світу вже не належить Господу чи сферичним

гармоніям, він з об’єктивної перетворюється на суб’єктивну властивість,

яка має фундаментальне значення, тому що є основним принципом естетичної

цінності переживання в музиці Нового часу. Саме тут тимчасова

організація, через складну систему музичних виразних засобів, поєднує

музичні звуки в художнє ціле. Антропологічна спрямованість наділяє

музику фізичними характеристиками, обмеженими рамками музично-світської

свідомості. “Границі” звуків можуть бути різні. Вони визначаються, з

нашої точки зору, конкретним історичним контекстом і авторським задумом.

Дослідники розрізняють звуки реальні, психологічні, абсолютні

(суб’єктивні за Бергсоном), ірреальні тощо. Принципова відмінність

музично-світської свідомості полягає, на нашу думку, у тимчасовості, в

усвідомленні кінцевості власного існування в світі, або ілюзії

нескінченності в психологічній свідомості суб’єкта, що співвідноситься з

ідеєю вічності музично-теологічної свідомості.

 

Інакше кажучи, в музично-світській свідомості людина мислить себе через

функціональну діяльність, рух, переключення з одного стану в інший,

споконвічне прагнення до зміни через множинність форм самовираження

(звідси - улюблена ідея циклічності в романтиків). В результаті такого

розуміння розгортання (становлення) буття музично-світська свідомість

формує інші закономірності існування музики. Відомо, що музику Нового

часу дослідники визначають як “період панування правильних ритмів,

рівних тактів, регулярних акцентів” [14,377]. Саме ритм став основним

фактором відображення музики фізичної, визначивши не тільки своє

конструктивне, але, насамперед, семантичне значення. Точна

рівномірність, дискретність, розчленованість, рівномірна фіксація

акцентності, упорядкований рух тривалостей і ритмоформул - всі ці

функції організації сприяли звукозображенню образів реального буття в

музиці, відбиваючи художній процес як послідовність подій.

 

Зображення зовнішнього або внутрішнього (почуттєвого) світу апелювало

системою різних ритмоформул зі строго закріпленим семантичним значенням

кожної: згадаймо мотиви долі, прийоми остинатності, танцювальні

ритмоформули. Не зайвим буде нагадування про аналогічний процес

семантизації, що паралельно проходив у всіх сферах музичної мови.

Зокрема на інтонаційному рівні - це інтонації подиху, плачу, романсові

інтонації тощо.

 

Дискретність виявлялася і на композиційному рівні. Не випадково саме в

цей період формуються чіткі принципи організації цілого: типологія форм

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ