UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРаціоналізм музичного універсуму (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4165
Скачало455
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ичення, драматизм виявляються через спадаючий

рух. В такій само мірі правомірне протилежне трактування образного

розвитку. Тому що сходження мелодії у відповідному тембровому оформленні

може створювати ефект грандіозної драматичної моці, трагічного надриву

тощо. Іншими словами, момент відносності і незалежності від канону

характерний для музики Нового часу. Визначається ж семантичне

навантаження виразних засобів конкретним драматургічним задумом,

композиторським стилем або конкретною програмою музичного твору.

 

Ще один фактор фізичного простору - тембр - має в музиці Нового часу

важливу звукообразотворчу функцію і, більше того, закріплює

функціональне значення кожного оркестрового інструмента. Так, у

класицизмі семантика лірики пов’язується зі звучанням струнних і

дерев’яно-духових. Діючий і драматичний образи озвучують тромбони і

мідь. Драматичний розвиток композитори Нового часу здійснюють за

допомогою тембрової драматургії, динаміки - від прозорих тембрів скрипок

і проміжних за динамічною насиченістю тембрів (дерев’яних, низьких

струнних, валторн) до могутнього звучання міді й ударних. Образ тріумфу

чи пафосу крайньої емоційної насиченості - це, як правило, tutti

оркестру.

 

Раціональне мислення Нового часу, яке повністю ще не відмовилось від

традиційної світобудівної звукової гармонії, досягає своєї кульмінації в

філософії Г.В. Лейбниця. Він виводить єдине правило творчості на основі

божественних діянь і раціональних аргументів. Принагідно зазначимо, що

думка Нового часу, знаходячись у колі всезагальних закономірностей,

намагається розімкнути його ланцюгами мотивацій, аргументів і

результатів, але, на нашу думку, ще не готова зректися сакраментального

приречення. Навіть мислення картезіанського типу, яке почерпнуло

сміливість протестантської дії та виявилося спроможним до світоглядного

путчу, хоча і протекціює роль інтелекту, та все ж уявляє істину

подвійною (Р.Декарт, Б.Спіноза) [15].

 

Аналізуючи творіння Бога і діяння митця, Лейбниць доходить висновку, що

в них немає свавілля - вони здійснюються за правилами довершеності та

доцільності. “Бог нічого не робить поза порядком” [4,129]. “При творенні

універсуму він обрав найкращий план, який поєднуює найбільше розмаїття і

найбільший порядок” [4,409]. “Світ найпростіший за задумом і багатший за

явища” [4,130]. Бог у філософа творить світ як художник, втілює в нього

свою ідею, відмінно володіє матеріалом творення і діє в межах правил,

заснованих на принципах доцільності та краси. Перетворюючись у вирі

евристичних сенсів та символів, особи Бога-творця, Бога-художника,

художника-митця об’єднуються спільним - рухом творчого плину. Так,

спроба визначити закони осмисленої і прекрасної світобудови наштовхує на

укладання універсальної моделі ходу творчості. Це і стало теоретичним

підґрунтям доби автономної художньої творчості [16].

 

Висновок

 

На наш погляд, культурологічне порівняння музично-теологічної й

музично-світської свідомості виявляє єдність (спільність) онтологічного

визначення музичної спадщини. Однак зміст виявляється принципово різним,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ