UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРаціоналізм музичного універсуму (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4331
Скачало485
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Навпаки ж, насичення, драматизм виявляються через спадаючий

рух. В такій само мірі правомірне протилежне трактування образного

розвитку. Тому що сходження мелодії у відповідному тембровому оформленні

може створювати ефект грандіозної драматичної моці, трагічного надриву

тощо. Іншими словами, момент відносності і незалежності від канону

характерний для музики Нового часу. Визначається ж семантичне

навантаження виразних засобів конкретним драматургічним задумом,

композиторським стилем або конкретною програмою музичного твору.

 

Ще один фактор фізичного простору - тембр - має в музиці Нового часу

важливу звукообразотворчу функцію і, більше того, закріплює

функціональне значення кожного оркестрового інструмента. Так, у

класицизмі семантика лірики пов’язується зі звучанням струнних і

дерев’яно-духових. Діючий і драматичний образи озвучують тромбони і

мідь. Драматичний розвиток композитори Нового часу здійснюють за

допомогою тембрової драматургії, динаміки - від прозорих тембрів скрипок

і проміжних за динамічною насиченістю тембрів (дерев’яних, низьких

струнних, валторн) до могутнього звучання міді й ударних. Образ тріумфу

чи пафосу крайньої емоційної насиченості - це, як правило, tutti

оркестру.

 

Раціональне мислення Нового часу, яке повністю ще не відмовилось від

традиційної світобудівної звукової гармонії, досягає своєї кульмінації в

філософії Г.В. Лейбниця. Він виводить єдине правило творчості на основі

божественних діянь і раціональних аргументів. Принагідно зазначимо, що

думка Нового часу, знаходячись у колі всезагальних закономірностей,

намагається розімкнути його ланцюгами мотивацій, аргументів і

результатів, але, на нашу думку, ще не готова зректися сакраментального

приречення. Навіть мислення картезіанського типу, яке почерпнуло

сміливість протестантської дії та виявилося спроможним до світоглядного

путчу, хоча і протекціює роль інтелекту, та все ж уявляє істину

подвійною (Р.Декарт, Б.Спіноза) [15].

 

Аналізуючи творіння Бога і діяння митця, Лейбниць доходить висновку, що

в них немає свавілля - вони здійснюються за правилами довершеності та

доцільності. “Бог нічого не робить поза порядком” [4,129]. “При творенні

універсуму він обрав найкращий план, який поєднуює найбільше розмаїття і

найбільший порядок” [4,409]. “Світ найпростіший за задумом і багатший за

явища” [4,130]. Бог у філософа творить світ як художник, втілює в нього

свою ідею, відмінно володіє матеріалом творення і діє в межах правил,

заснованих на принципах доцільності та краси. Перетворюючись у вирі

евристичних сенсів та символів, особи Бога-творця, Бога-художника,

художника-митця об’єднуються спільним - рухом творчого плину. Так,

спроба визначити закони осмисленої і прекрасної світобудови наштовхує на

укладання універсальної моделі ходу творчості. Це і стало теоретичним

підґрунтям доби автономної художньої творчості [16].

 

Висновок

 

На наш погляд, культурологічне порівняння музично-теологічної й

музично-світської свідомості виявляє єдність (спільність) онтологічного

визначення музичної спадщини. Однак зміст виявляється принципово різним,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ