UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВідмінності у справі перекладу (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4783
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Відмінності у справі перекладу

 

За усталеним поняттям переклад – це передача змісту засобами іншої

мови, тобто заміна мови. Проте жодний тлумачник, наводячи подібне

визначення, не пояснює, чому, власне, в іншій мові цей зміст стає

зрозумілим і в чому полягає суть самої передачі. Теоретики перекладу,

хоч би які алфавіти, країни й концепції предмета вони представляли,

здебільшого так само одностайні в тому, що завдання перекладача –

замінити мову, дати рівноцінний іншомовний текст. Зрештою, це забезпечує

їм разом з істориками, методистами й критиками перекладу відчуття

належності до гурту, який має свій поняттєвий тезаурус – спільну фахову

мову. Сказати б точно – субмову. Однак вона є підсистемою не однієї

етномови, а багатьох одразу, і в кожній вирізняє ту саму царину в

номенклатурі ремесел і наук. А це вже підстава, щоб розглядати її як

окрему мову в ряду інших галузевих універсальних. З іншого боку,

терміно-система перекладознавства певною мірою править і за

малозрозумілий для непосвячених жаргон, де авторизований переклад не

треба плутати з авторським, буквалістичний з буквальним, автентичність з

адекватністю, точність з вірністю, а вірність з правильністю, цільову

мову з перекладацькою і метою перекладу тощо. Стійкість поняття

підтримується ще й зв’язками із суміжними – внутрішньою структурою

фахової говірки. Коли є, приміром, переклад адекватний, то не виникає

сумнівів, що й неадекватний усе-таки можна називати перекладом, попри

відсутність пошукуваної якості й основної ознаки за визначенням – отієї

самої передачі. Правдивою і несуперечливою була б назва непереклад, але

годі знайти таку в різноголоссі словників. Прийнятий спосіб

висловлюватися мандрує з мови у мову, що засвідчують і міжнародні

конференції з перекладознавства. Їх бо теж перекладають. Однак мову

галузі, навіть особисті терміни-неологізми вченого, залишають

незайманими, святобливо зберігаючи й відтворюючи в іншій фонетиці. Іноді

– ще й наслідуючи первісне звучання. З чого аж ніяк не випливає, що ця

мова в принципі не піддається перекладові зовсім відмінного розряду –

хоч би й на іншу систему термінів у межах тієї самої фонетики. Вочевидь,

реальна розмаїта картина не вкладається у вузькі межі обох традиційних

понять – мови й перекладу.

 

Ключовою для розуміння їх є інша діада – змісту і форми. У мові нерідко

вбачають лише форму, розглядаючи її спрощено як віддільну й змінну

посудину змісту, придатну й для іншого змісту, тоді як насправді форма є

невідривний аспект змісту і варіюється разом з ним. За Геґелем, “зміст є

не що інше, як перехід форми в зміст, а форма – перехід змісту в

форму”1. Форма набуває ознак змісту, коли зміст іншого ґатунку може

виступити для неї формою. Одне й те саме – слово, зворот чи вислів,

речення, повідомлення, твір – водночас може бути формою для вищого

ступеня переходу і змістом для нижчого. Мова може бути вмістищем,

аспектом, метакодом іншої мови – формою і засобом. Але мова – змістовна.

Це пам’ять роду, досвід людства, “оселя буття” (М. Гайдеґер).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ