UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПогляди на походження української мови (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8499
Скачало661
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Погляди на походження української мови

 

Тривалий час у нашій науці панувала єдина “правильна теорія” про

колиску трьох братніх мов – давньоруську мову, з якої в 14 ст. постали

самостійні мови: російська, українська, білоруська. Ця “теорія” відбита

в працях О.Востокова, І.Срезневського, О.Потебні, О.Собо-левського,

О.Шахматова, Л.Булаховського, А.Селіщева, В.Виноградова, Р.Аванесова,

П.Кузнецова, Ф.Філіна, І.Білодіда та ін. Щоправда чимало російських

мовознавців уважали прямою спадкоємницею мови Київської Русі лише

російську мову, а українську та білоруську такими, що відокремилися від

давньоруської і повинні повернутися до свого кореня, злитися з

російською. За їхньою термінологією, давньоруська мова – “древнерусский

язык”, російська мова – “русский язык”. Згадаймо: Словарь русского языка

ХІ-ХVІІ вв. (М., 1975). Показовими в цьому плані є висловлювання знаного

дослідника О.Трубачова: “Доходит до того, что сейчас в научной

литературе, да и у широкой общественности набрало силу мнение, что якобы

неудобно называть нашу начальную письменность и ее язык русскими,

поскольку это общее наследие языка и культуры не одних русских, но и

украинцев и белорусов. Вот пример, когда из верной посылки делаются

неверные выводы. Ведь Русь Х-ХІ веков никак иначе себя сама не называла,

а только Русью, Русской землей. Начать называть этот ранний период языка

и литературы древневосточнославянским значило бы фактически

переименовать его… Между тем в наших филологических кругах при

обсуждениях упорно требуют говорить о паритетности взаимовлияния не

только русского языка на национальные, но и наоборот. Но вдумайтесь,

сопоставимые ли это вещи” [3].

 

Щодо назви Русь, яку так владно присвоїли російські мовознавці, зокрема

й О. Трубачов, зазначимо, посилаючись на Степана Наливайка, який глибоко

вивчає проблему етногенезу українців, шукає відповіді на питання питань:

хто ми, звідки, від яких часів, залучаючи для дослідження незалежні одне

від одного джерела, що назва Русь і сьогодні привертає до себе

непослабну увагу, вона так і лишається найбільшою загадкою української

історії – та й не тільки української. Незважаючи на численні гіпотези,

число яких уже сягає двадцяти, і на всі намагання упродовж не одного

століття, особливого успіху тут не досягнуто [2]. Сам же Степан

Наливайко унаслідок свого фундаментального дослідження робить висновок,

що “назви Таврика, Русь, Україна, Волинь виявляються семантичними

двійниками, несуть однакове значення, виражене різними лексичними

засобами. І словосполучення “Україна-Русь”, у такому разі, не штучне

сусідування двох випадкових, малозначущих означень, а поєднання двох

абсолютно рівноцінних, сповнених глибинного змісту соціального статусу

назв, які мовби дублюють, доповнюють одна одну. І значення кожної, що

відбиває надзвичайно архаїчні уявлення насельників Давньої України, –

“Країна Священної Корови // Країна Священного Бика” [2].

 

Чи існували інші наукові погляди на проблему походження української

мови, як і російської, білоруської? Звичайно. Але вони не допускались до

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ