UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовна політика в Україні у 70-80-х роках ХХ століття (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5066
Скачало314
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мовна політика в Україні у 70-80-х роках ХХ століття

 

Мовне планування сучасної України стає об'єктом пильної уваги як

науковців, так і політиків. Характерним для сьогодення є те, що на

виборах до Верховної Ради та на посаду Президента України мовне питання

неодноразово порушувалось у тих чи інших передвиборчих програмах.

Нерідко за допомогою остаточно нез'ясованих мовних проблем маніпулюють

думкою громадян. А деякі місцеві органи влади намагаються надати

офіційного статусу російській мові в регіонах.

 

Для того, щоб уміло провадити сучасну мовну політику, необхідно

враховувати уроки історії. Саме тому історія мовного будівництва в

Україні привертає увагу сучасних дослідників. Різного роду заборони,

утиски, а також короткотермінові періоди відносно вільного

функціонування української мови неодноразово згадуються й аналізуються в

наукових, науково-популярних і публіцистичних виданнях М.Степаненка,

В.Горбачука, О.Куця, Л.Нагорної, Л.Масенко та інших. Питанням мовного

планування в різні періоди державного життя України присвячені також

дисертаційні дослідження О.М.Данилевської, Ж.А.Шевчук, Т.В.Тумай та ін.

 

Незалежна Україна отримала в спадок складну мовну (як і політичну)

ситуацію, яка і сьогодні остаточно не розв’язана. Найбільш вагомими, на

наш погляд, для створення негативної щодо української мови ситуації є

історико-політичні процеси 70-80-х років минулого століття, свідками й

учасниками яких є нинішнє покоління. Тому метою пропонованої статті є

аналіз заходів радянської і партійної влади на теренах мовного

планування у 70-80-х роках ХХ століття.

 

Після т.зв. "хрущовської відлиги" 60-х років, ініційованої і

здійснюваної переважно громадськими організаціями без особливої допомоги

з боку радянсько-партійного керівництва, в Україні знову почалася хвиля

антиукраїнського наступу. Офіційним початком цього можна вважати

доповідь Л.Брєжнєва на ХХІV з’їзді КПРС (1971 р.), де він оприлюднив

тезу про необхідність формування нової історичної спільноти ?

радянського народу. Як зазначає Я.Грицак, "проведення в життя цієї

формули передбачало усунення перешкод, що стояли на шляху формування

цієї нової історичної спільноти, насамперед буржуазно-націоналістичних

пережитків. Одним з головних напрямків роботи стало російщення усіх

народів СРСР" [1, с.288].

 

Реалізація рішень ХХІV з’їзду здійснювалась як у площині

кадрово-адміністративних реорганізацій, так і на теренах

національно-мовної політики. Так, чистка на початку 1972 року керівних

кадрів КПУ вивела на ключові посади антиукраїнськи настроєних

функціонерів. Першим секретарем ЦК КПУ стає В.Щербицький, секретарем ЦК

КПУ з ідеологічних питань призначено В.Маланчука, усунуто з посади

міністра освіти Ю.Даденкова… Ці та інші кадрові перестановки стали

початком т.зв. великого погрому 1970-х років в Україні, який

характеризував оголошену кампанію проти дисидентства та самвидаву, а

насправді був лише першою хвилею в справі нищення всього українського:

мови, культури, історії.

 

Діяльність радянського і партійного керівництва не могло не подбати про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ