.

Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 2180
Скачать документ

Реферат на тему:

Породження українського образного мовлення у російськомовних школярів

Базою для дослідження механізму породження образного мовлення
російськомовних школярів стали загальна психологія та психофізіологія,
когнітивна психологія (специфіка ментальних процесів пам’яті, уявлення
та ін.), психолінгвістика (особливості мовленнєвої діяльності), які
дотично до досліджуваної нами проблеми мають особливу значущість у плані
побудови моделі механізму породження образного мовлення.

Процес породження образного мовлення трактується як складний від самих
його витоків у розумовій діяльності школяра до кінцевих стадій
оформлення думки в мові.

На відміну від звичного мовотворчого процесу, породження образного
мовлення має ряд специфічних рис. По-перше, ми розмежовуємо процес
породження образного мовлення засобами української мови як рідної і як
близькоспорідненої. В останньому випадку механізм детермінується
еквівалентними у двох мовах поняттями, зумовленими особливостями
національного світосприйняття. По-друге, породження образного мовлення
пов’язане з рухом від мотиву, інтенції, ілокутивної мети. По-третє, таке
породження відбувається з урахуванням фактора адресата, орієнтації на
комуніканта, є по суті антропоцентрично закритим процесом.

Модель породження базується на різних вітчизняних і зарубіжних
концепціях психологів та лінгвістів: теорії зв’язку думки і слова,
внутрішньої форми О.О.Потебні; фазово-ступінчатої природи мовотворчості
Л.С.Виготського; внутрішнього слова О.М.Леонтьєва;
предметно-зображальних кодів Н.І.Жинкіна; концепції інтенціональності
Дж.Серля; установки Д.М.Узнадзе, нейрофізіологічних зауважень
Н.П.Бехтеревої, О.Р.Лурії, Т.В.Ахутіної, Н.І.Данилової; концепції
глибинних структур Н.Хомського; описах ментальних репрезентацій
Дж.Лакоффа, Ж.Фоконьє, Р.Шенка; внутрішнього лексикону О.С.Кубрякової.

Уважаємо необхідним звернутися до основних теоретичних положень
зазначених концепцій, які слугуватимуть нам основною інформаційною
базою.

Для засвоєння мови наука визначила критичний період. Так, після 10 років
спроможність до розвитку нейронних сітей, необхідних для побудови центру
мовлення, втрачається. При вивченні другої та наступних мов
використовуються ті ж нервові сіті, які раніше були сформовані при
оволодінні рідною мовою. Для нас це важливо, оскільки досліджувана нами
проблема пов’язана з дітьми підліткової вікової категорії 11 – 15 років.

Мовні знання не передаються у спадок, але у людини є генетичні
передумови до спілкування за допомогою мовлення та засвоєння мови. Вони
закладені у функціях центральної нервової системи, мовнорухового
апарату, гортані.

З лінгвістичними можливостями пов’язана ліва півкуля, але й права
півкуля мозку також виконує деякі мовні функції. Ліва півкуля бере
участь в основному в аналітичних процесах, вона – база для логічного
мислення. Ліва півкуля забезпечує мовленнєву діяльність: розуміння і
побудову, роботу із словесними символами. Обробка вхідних матеріалів
(сигналів) здійснюється в ній порядковим характером.

Права півкуля забезпечує конкретно-образне мислення, виконує роботу з
невербальним матеріалом, відповідає за навички у користуванні
просторовими сигналами, за структурно-просторові перетворення, здібність
до зорового і тактильного розпізнання предметів, розуміння мови.
Інформація, що поступає, опрацьовується одномоментно і цілісним
способом. Лаконічно конкретизуючи роль лівої та правої півкуль в
породженні мовлення, Н.Данилова (2; 86( довела, що з лівою півкулею
пов’язаний формальний смисл, логіка; з правою – інтонації, емоції,
значення, що визначаються усім контекстом висловлювання.

Аналіз картин та нейрофізіологічних механізмів мовлення показує, що
сенсорне мовлення пов’язане з корковими проекціями та центром Верніке
(задня третина верхньої скроневої звивини), експресивне мовлення
пов’язане із центром Брока (задня третина нижньої лобної звивини зліва).
Функціонування центра Брока детерміновано як інформацією, отриманою від
прийнятого мовленнєвого сигналу, так і внутрішніми спонукальними
причинами, мотивацією. Мозкова організація образно мовленнєвих функцій
показана на схемі:

Оволодіння словом на рівні другої сигнальної системи вимагає засвоєння
його семантики, що виявляється у співвідношенні трьох видів: денотату,
сигніфікату, інших слів мовної системи і повинно стати поняттям.

Утворення механізму українського образного мовлення російськомовних
школярів ускладнюється впливом сформованого динамічного стереотипу
рідної мови. За даними досліджень М.І.Жинкіна (4; 168(, друге мовлення
формується на основі попереднього та у зв’язку з ним. Л.В.Щерба вважав,
що “вигнати переклад із свідомості людини не можна, бо вона так чи
інакше звертається у внутрішньому мовленні до рідної мови й зіставляє з
нею те, що вивчає” (8; 48(. Такі погляди репрезентують
природовідповідність, яка передбачає урахування психофізіології природи
дитини, і механізм сприйняття та породження мовлення (образного
мовлення) будується на тісному взаємозв’язку двох мов і протікає через
три важливі періоди: 1( актуалізація семантичного поля; 2( конкретизація
замислу; 3( точний добір слів з лексико-семантичного поля чи
синонімічного гнізда.

Розвиток навичок українського образного мовлення у російськомовних учнів
полегшується перш за все тим, що багато понять є загальними для всіх мов
і вже сформовані при вивченні російської мови (використання лексичних,
фонетичних, морфемних, морфологічних, синтаксичних виражальних засобів),
але ускладнюються відмінностями, що зумовлені національною самобутністю
кожного з народів. Найчастіше різниця в поняттях проявляється в
розходженні еквівалентних у двох мовах слів, одиниць синонімічних рядів
тощо. Наприклад: супруга (рос.) – дружина (укр.); сноха (рос.) –
невістка (укр.); уродливый (рос.) – уродливий (укр.); калитка (рос.) –
калитка (укр.). Подібне явище призводить до істотних семантичних
помилок, порушення правильного сполучення слів, оскільки мовець
інтуїтивно при побудові висловлювання на початковому етапі користується
засобами рідної мови, не заглиблюючись у внутрішній зміст.

Процес породження мовлення, за висловом О.Р.Лурії, пов’язаний з
використанням творчого резерву, інтуїтивних можливостей дитини (6; 167(,
тому образне мовлення, узагальнюючи творчий резерв (підсвідоме) та
інтуїцію (надсвідоме), базується на трансформації пам’яті та породженні
нових комбінацій, зв’язків, аналогій. За свідомістю залишається функція
добору гіпотез на основі логічного аналізу. Спрямованість розвитку
надсвідомості, що відіграє значну роль у створенні художніх образів,
пов’язана перш за все з ментальністю, національними рисами людини.

У зв’язку з цим В.Гумбольдт завважив, що “мова народу є його дух, а дух
народу є його мова”, “увесь рід людський говорить однією мовою, і кожна
людина має свою мову”, мова описує навколо людини чарівне коло, вийти з
нього можна тільки вступивши в інше коло, тобто вивчивши іншу мову” (2;
75(. На цих теоретичних положеннях базується вчення В.Гумбольдта про
внутрішню форму мови і внутрішню форму слова.

О.О.Потебня, розвиваючи погляди В.Гумбольдта, Й.Гердера, Й.Фіхте,
вважав, що внутрішня форма кожного слова завжди визначається специфікою
народної мови, оскільки кожна мова має притаманний їй специфічний погляд
на світ або неповторну перспективу бачення, формує “проміжний світ” і
тим самим закодовує в його структурах особливий національний світогляд.
Співвідношення образу і значення за О.О.Потебнею має історичний
характер, воно виявляє специфіку як міфологічної свідомості, так і
форми, що приходять на їх зміну, художньо-поетичного та наукового
мислення (7; 179(. Мова “як глибоко відмінна система прийомів мислення”
(7; 182( зумовлює специфіку національного світосприйняття. Відтак,
використання зображально-виражальних засобів української мови
російськомовними учнями передбачає опанування відомостями про українську
історію, психіку, національний характер. Ідеться передовсім про
виокремлення системи фонових, супровідних знань, формування уявлень, що
достатньою мірою відображають особливості стереотипів українського
народу, що тісно пов’язане з мотивацією. Так, генетичний українець і
російськомовний школяр-підліток по-різному сприймають такі образні
утвори як “вишневі віти”, “вишита сорочка”, “повна рожа” і “струнка, як
смерека”. “Людина, котра говорить на двох мовах, переходячи від однієї
мови до іншої, разом з тим змінює характер і напрям плину своєї думки. І
навпаки, якщо дві або декілька мов є доволі звичними для того, хто
говорить на них, то разом з переміною змісту думка мимоволі вдається то
до тієї, то до іншої мови”, – вважає О.О.Потебня (7; 197(.

У біховіористській (механічній) концепції поведінка мовця залежить від
вирішальних елементів: стимулу, реакції та підкріплення. Україномовне
образне слово типу “кроковеє колесо”, “крислатий дуб” стає для учня
пучком відповідних диференційованих реакцій на підкріплення в рідній
мові “красное солнышко”, “раскидистый дуб».

Трансформаційна модель Дж.Міллера – Н.Хомського орієнтує на формальну
гіпотетичну побудову у вигляді логічного ходу. Відповідно за цією
моделлю мовна спроможність російськомовного школяра ідентифікується із
системою, що породжує українське образне слово.

i

*

4ємодій елементів мовленнєвої діяльності із знаковою системою, системою
операцій і дій, єдністю узагальнення, комунікації та мислення. Важливим
при цьому буде звернення до взаємовідношень у системі понять. Аналіз
смислових відношень між образними словами двох мов показують, що при
зіставленні мають місце відношення підпорядкованості (воно превалює),
повної відповідності та пересічення (“ясний розум”, “ханьки м’яти”,
“вітрогін”, “лежить, як галушка”, “стільники класти”).

Для утворення зв’язку українське образне слово – предмет слід спочатку
мати зв’язок українське образне слово – російське образне слово –
предмет. У результаті деякого числа повторів тричленний зв’язок
перетворюється на двочленний, стає поняттям, характерним для
безпосереднього оволодіння образним мовленням та мисленням.

Таким чином, перш за все слово повинне асоціюватися з поняттям, а не
предметом (віртуальним знаком). По-друге, у фізіології вищої нервової
діяльності не існує такої закономірності, що асоціація завжди виникає
через посередню ланку; для утворення умовного рефлексу необхідні лише
два подразники. По-третє, тричленний зв’язок може залишатися незмінним
подібно до того, як зоровий образ слова завжди асоціюється з його
слуховим образом, а з поняттям короткі зв’язки у нього не
встановлюються, незважаючи на те, що тричленний зв’язок повторюється
багаторазово.

Відносно думки, що ізольоване українське образне слово ідентифікується
як одиниця лексичного компонента мовленнєвої діяльності, необхідно
зазначити, що при правильному використанні образності другої мови у
живому потоці мовлення, семантика слів засвоюється переважно інтуїтивно,
тобто без усвідомлення відповідного поняття, що вступає у суттєве
протиріччя з дидактичними принципами свідомого навчання. Учні набувають
лише лексичного значення слів, а до усвідомлення та утворення
відповідних понять зовсім не доходять, унаслідок чого надзвичайно
ускладнюється практичне використання елементів образності. Йдучи за
теорією А.А.Леонтьєва (5; 72-121(, аналізуючи можливість застосування
елементів сугестопедії в практиці розвитку образного мовлення засобами
української мови як другої, ми припускаємо, що, очевидно, для реалізації
на практиці ідеї оптимізації навчання образного мовлення необхідно
формувати у школярів такі зв’язки, які властиві саме українським словам
і створюють навколо образного слова своєрідне поле.

Сприйняття слова через усвідомлення його внутрішньої форми, тобто ознак,
покладених в основу номінації, – прямо чи опосередковано, визначає
належність мовців до певної національної спільноти. Для усвідомлення
глибинної сутності українських образних висловів, що містять
етнокультурний компонент і знаменують часткову “герметичність”,
необхідне розтлумачення генералізуючих понять: квітень (квітка), оберіг
(берегти), садиба (сад). Спостереження над внутрішньою формою,
розтлумачення генералізуючих понять, що утворюють симультанні реакції,
ведуть до мотивації розуміння світобачення та світосприйняття українців,
допомагають розумінню етнічно вагомих лексем. Так, скажімо, у народній
пісні:

Стелися, барвінку, низенько,

Присунься, козаче, близько-близенько –

слово “барвінок” виступає символом кохання, але у цьому слові-образі
можна побачити й інші національно орієнтовані уподобання і мотиви.
Квітка названа так через голубуватий колір-барву, нею прикрашають голову
нареченої на весіллі (символ чистоти), саджають на могилі (символ
ефемерності життя) тощо.

Розглядаючи проблему розвитку українського образного мовлення в учнів,
що є носіями російської мови, ми з’ясували зв’язок психологічних,
психо-фізіологічних та психолінгвістичних чинників у наукових джерелах
і вичленили п’ять етапів процесу породження образного мовлення.

Аперцепція. I щабель – мотив-поява нечіткого бажання, пов’язаного з
наступним формуванням установки. Л.С.Виготський уважав, що “породження
мовлення здійснюється від мотиву, що породжує думку, до оформлення самої
думки” [1; 375]. II щабель – сенсорно-моторне сприйняття на основі
виділення мовної одиниці з ряду інших. З’являється установка, яка
передує свідомим психічним процесам, впливаючи на їх протікання. Мотив –
установка забезпечують протікання сенсорно-моторного рівня аперцепції,
викликаючи різноманітні відчуття, почуття, переживання. ІІІ щабель –
гештальтний, тобто етап створення індивідуальних чуттєвих образів
об’єкта-слова. Він базується на деяких положеннях психолінгвістичної
концепції О.О.Потебні [7], за якою чуттєвий образ – це вже “акт
свідомості”, вихідна форма думки. На базі індивідуальних чуттєвих
образів у процесі пізнавально-практичної діяльності формується уявлення
як вища форма аперцепції у вигляді наочно-образного знання, записаного в
пам’ять.

Довербальний етап (інтеріоризація) пов’язаний з узагальненням. В
концепціях Л.С.Виготського і Ж.Піаже узагальнення виникає задовго до
виникнення звукового комплексу, має три ступені: синкрети, комплекси,
поняття; пов’язане з символікою і залежить від ментального комплексу. На
цьому етапі з’ясовуються родо-видові відношення, моделюється візуальний
образ, проявляються варіативні можливості мислення. Для російськомовних
учнів прийнятними можуть бути 2 варіанти: перший передбачає т.з.
сканування та вибір найбільш доречнішої одиниці, другий – зміщення,
зіставлення з прототипом. О.О.Потебня порівнював такий процес з
одночасним сприйманням свідомістю ланцюга думок, подібно оку, яке
відразу бачить багато кольорових точок [7; 98].

Превербальний етап (внутрішнє програмування). Пов’язаний з підготовкою
думки до об’єктивації, пошуком схеми майбутнього висловлювання. На цьому
етапі необхідне синтаксування. Саме синтаксичне моделювання
російськомовним учням допомагає вийти на семантику української образної
одиниці мовлення.

Вербальний етап (селекціонування). Відповідає за структуру образного
висловлювання і має такий алгоритм: вибір експліцитного мотиватора
імплікація вибір і граматикалізація формальна операція об’єднання
семантизація висловлювання, якому притаманий увесь спектр необхідних
ознак.

Системно-функціональний етап. Цей етап передбачає синтагмізацію та
парадигмізацію. Синтагмізація передбачає включення образних словесних
одиниць у мовленнєвий потік, текст. Через парадигмізацію реалізуються
лексичні зв’язки, відбувається відправлення номінативних
образів-висловів у певну частину лексикону (пасивний, активний, узус,
норму), відбувається зміна значень тощо.

Отже, у результаті опори на ланцюгову реакцію породження мовлення,
нейрофізіологічних механізмів мовленнєвої діяльності ми дійшли висновку,
що механізми сприйняття і породження мовлення базуються на тісному
взаємозв’язку російської та української мов.

Проаналізувавши визначні роботи науковців, ми виявили взаємозв’язок між
елементами мовленнєвої діяльності та фоновими етнокультурними знаннями,
між системою понять та існуючими моделями навчання. При зіставленні
елементів образності двох мов мають місце відношення підпорядкованості,
повної відповідності і пересічення. Перекладна семантизація й утворення
тричленного зв’язку веде лише до асоціації, а не поняття. Через це у
російськомовних учнів необхідно формувати властиві українським виразам
системи зв’язків слів, будувати ланцюг: слово – поняття – образ –
традиція (обряд). При цьому семантичне поле слова в його численних
словосполученнях і трансформаціях є вихідним, визначальним чинником.
Здійснення структурування генералізуючого поняття відбувається зі
словом-симультанним формуванням. Узагальнення образних слів (виразів)
стає зразком реалізації значення при рецептивному оволодінні багатствами
українського образного мовлення російськомовними школярами.

Відтак, процес породження українського образного мовлення в неадекватних
умовах необхідно розглядати системно, бо він являє собою реальну форму
взаємодії елементів мовленнєвої діяльності конкретного носія мови, яка
може бути інтерпретована за допомогою відповідних моделей, що
використовуються в практиці навчання.

Механізм образного мовлення, що ґрунтується на психофізіологічних,
психолінгвістичних та лінгвістичних засадах, стане опорою для створення
лінгводидактичної системи, завдяки якій можливе формування умінь і
навичок образного мовлення в учнів 5-9 класів шкіл з російською мовою
навчання.

Література:

Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические
исследования. – М.: Наука, 1956. – 386с.

Гумбольдт фон Вільгельм. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. /
Под ред. Т.В. Рамишвили. – М.: Прогресс, 1984. – 397с.

Данилова Н., Крылова А. Физиология высшей нервной деятельности. – М.:
1997. – 432с.

Жинкин Н.И. Механизмы речи. – М.: Изд-во Акад. Пед. наук РСФСР, 1958. –
370с.

Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого
высказывания. – М.: Наука, 1969. – 308с.

Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. – М., 1973. – 480с.

Потебня А.А. Мысль и язык. – К.: СИНТО, 1993. – 192с.

Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность.–Л.: Наука, 1974. –
428с.

мотивація

Коркова проекція

Потилична кора

СЛОВО

тактильний образ

Слухова кора

Зорова кора

звуковий образ

зоровий образ

розуміння образу

Кутова звивина

Експресивне мовлення

(центр Верніке)

(центр Брока)

(центр Брока)

(центр Верніке)

Експресивне мовлення

Кутова звивина

розуміння образу

зоровий образ

звуковий образ

Зорова кора

Слухова кора

тактильний образ

СЛОВО

Потилична кора

Коркова проекція

мотивація

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020