UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична думка серед української кубанської еміграції (20-30 РР. XX ст.) (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3161
Скачало489
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політична думка серед української кубанської еміграції (20-30 рр. XX

ст.)

 

Наприкінці 1920 рр., після поразки Білого руху та окупації Кубанської

Народної Республіки більшовицькими військами, значна частина української

інтелігенції Кубані опинилась в еміграції. В цілому, не менше 50 тисяч

кубанських козаків разом із представниками Кубанської Ради та членами

Краєвого уряду спочатку відступили з Кубані до Криму, а потім, після

прориву в Крим Червоної армії, покинули Батьківщину.

 

Так закінчилася жорстока і кривава громадянська війна, що принесла

Кубані численні жертви і страждання. Десятки тисяч емігрантів були

пригноблені. Після поразки Врангеля 20 тисяч кубанців опинилися на

острові Лемнос. Там козаків колишні союзники — англійці і французи

тримали як полонених у таборах.

 

На початку 20-х рр. десятки тисяч кубанців розсіялися по всьому світу.

До кінця 30-х рр. громади кубанських українців створюються в США,

Латинській Америці, Франції, Німеччині, балканських країнах, Польщі та

інших країнах. Але найбільш активні громади кубанців виникли у Сербії та

Чехословацькій республіці.

 

Історія кубанської еміграції 20-30-х рр. представляє певний феномен.

Кубанські емігранти виявили в тяжких умовах життя на чужині досить

високий рівень згуртованості та взаємодопомоги, прийняли активну участь

у збереженні та розвитку як загальновійськових традицій Кубанського –

Чорноморського Козацького Війська так і української культури Кубані.

 

У Сербії, де містилася тоді військова канцелярія, козаки об'єдналися у

87 організацій, де зберігалися військові історичні традиції. Найбільш

відомими були козацькі товариства імені кошового отамана Чепіги, імені

кошового отамана Калнишевського та імені кошового отамана Білого [1],

часописи „Хвилі Кубані”, „Вольное казачество – Вільне козацтво” та інші.

 

 

Справжнім культурно-просвітницьким центром кубанських

українців-емігрантів стала Чехословаччина. За короткий час українці

Кубані заснували у Празі видавництво "Громади кубанців у

Чехословаччині", що розпочало у великій кількості друкувати українською

мовою просвітницьку й наукову літературу. Крім того, почали виходити

часописи й газети. Виникали науково-просвітницькі об'єднання —

"Товариство кубанців-українців імені Кухаренка", "Союз кубанців",

"Кубанське земляцтво студентів Української Господарської Академії в

Подєбрадах", "Союз козаків, що мають вищу освіту", "Товариство студій

козацтва" та ін. Особливе значення для розвитку української науки та

культури серед українських емігрантів із Кубані мало „Видавництво

Громади Кубанців в Чехословацький Республіці”, засноване в Празі.

 

Серед кубанських емігрантів були свої талановиті вчені світового рівня,

публіцисти, письменники й дослідники. Але Друга Світова війна, німецька

окупація Чехословацької Республіки завдали нищівного удару розвиткові

кубанських осередків в еміграції, розпорошивши кубанських козаків по

всьому світу.

 

На нашу думку можна визначити такі основні напрями ідеологічної еволюції

серед української кубанської еміграції, як: український

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ