UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична думка серед української кубанської еміграції (20-30 РР. XX ст.) (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3163
Скачало489
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

кубанської еміграції, як: український

національно–державницький; козацько-націоналістичний, або “козакійський”

та загально-імперський, або проросійський. Спробуємо дати коротку

характеристику кожного з цих напрямів..

 

Представники загальноукраїнського національно–державницького напряму

розглядали українське населення Кубані як невід’ємну складову частину

української нації, а події 1917-1920 рр. на Кубані – як один із етапів

загальноукраїнської національно-демократичної революції. Представники

цього напряму сприяли розвиткові української науки, збереженню культури

української еміграції, співпрацювали з іншими українськими еміграційними

колами, переважно колишніми керівниками УНР та Директорії. Треба

зазначити, що переважна частина політичної, наукової та творчої еліти

української еміграції з Кубані підтримала саме національно–державницький

напрям. Найбільш відомими та активними представниками цього напряму були

Федір Щербина, Василь Іваниса, Кузьма Безкровний, Петро Макаренко, Лука

Бич, Іван Сулятицький та інші.

 

@

 

B

 

ж

 

и

 

о

 

р

 

ь

 

Pтики Української Господарської Академії в Подебрадах. Ф.О. Щербина був

одним із найбільш активних діячів громадсько – просвітницького руху

українців, які опинились в еміграції [2].

 

Представники національно-державницького напряму досить об’єктивно

розглядали події 1917-1918 рр. та зробили великий внесок в аналіз

прорахунків та досягнень Української національно-демократичної

революції, сприяли подальшому розвитку української політичної та

державницької думки.

 

Представники козацько-націоналістичного, або козакійського напряму

обстоювали ідею козацтва як окремого етносу, сформованого в політичну

націю під час революції 1917 року, та створення держав у яких воно

відігравало б провідну роль, зокрема на Дону та Кубані. Головною умовою

порятунку козацтва представники цього напряму вважали зміцнення

козацької національної самосвідомості (з урахуванням особливостей

кубансько-чорноморських козаків, як нащадків запорізького козацтва).

Представники цього напряму мріяли побудувати державу Козакію, в яку

увійшли б землі, проживання козацької нації. Головну чисельність

представників козакійського напряму складали донські козаки. Себе

ідеологи козацької державності називали автономістами, самостійниками,

або козакійцями. Головним друкованим органом цього напряму був

популярний та ґрунтовний часопис „Вольное казачество – Вільне козацтво”

на чолі з редактором – українським емігрантом із Кубані – Гнатом

Архиповичем Білим (1.1.1887 ст.Ольгинська – ?)

 

Від початку демократичної революції 1917 р. Гнат Білий – активний

учасник руху за встановлення козацької державності на Кубані, член

Тимчасового Кубанського Обласного Виконавчого комітету, представник

Таманського відділу в Кубанському виконавчому комітеті, член Кубанської

військової ради від ст. Ольгинської. Гнат Білий входив до президії ради,

був членом першого Кубанського військового уряду, одним із засновників

Південно-Східного Союзу козацьких військ. У листопаді – грудні 1917 р.

за дорученням Південно-Східного союзу козацьких військ виконував

-----> Page:

[0] 1 [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ