UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична ідеологія та політичні партії (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось18126
Скачало1134
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політична ідеологія та політичні партії

 

План

 

1. Політична ідеологія як чинник структурування суспільства.

 

2. Витоки та сутнісні характеристики магістральних течій політичної

ідеології.

 

3. Орієнтація у сучасному спектрі ідейно-політичної думки як складова

політичної компетентності. Віхи такої орієнтації.

 

4. Зміст поняття “політична партія”, атрибутивні ознаки партій.

 

5. Досвід типологізації політичних партій.

 

6. Сучасний стан та перспективи розвитку партійної системи в Україні.

 

С.Л.Франк

 

По той бік «правого» і «лівого»

 

[...] Ми звикли вживати слова «правий» і «лівий» як поняття, що,

по-перше, мають усім відомий, точно визначений зміст і, по-друге, у

своїй сукупності вичерпують усю повноту можливих політичних напрямків і

тому мають усеосяжне значення якихось вічних «категорій» політичної

думки. Ми забуваємо, що ці поняття мають лише історично обумовлений

зміст, визначений своєрідністю епохи, у якій вони виникли і діяли (чи

діють), і що їм рано чи пізно призначене, як всім історичним течіям,

зникнути, втратити актуальний зміст, бути зміненими новими

угрупованнями. І ми, віддаючись рутині думки, не зауважуємо, що в

сучасній політичній дійсності є дуже істотні тенденції, що уже не

укладаються в ці старі, звичні рубрики.

 

Що мається на увазі, зрештою, під цими поняттями «правого» і «лівого»?

Звичайно, можна брати їх у зовсім формальному і загальному сенсі, у

якому вони дійсно стають деякими вічними, імманентними категоріями

суспільно-історичного життя. А саме, можна розуміти під ними

«консерватизм» і «реформаторство» у загальносоціологічному змісті — з

одного боку, схильність охороняти, берегти вже існуюче, старе, звичне і,

з іншого боку, протилежне прагнення до новизни, до суспільних

перетворень, до подолання старого новим. Але перш за все, при цьому

розумінні логічним був би не двочленний, а тричленний поділ. Поряд із

«старовірами» і «реформаторами» повинні знайти собі місце і ті, хто

сполучає обидві тенденції, хто прагне до відновлення саме через його

реформу, через пристосування його до нових умов і потреб життя. Такий не

«правий» і не «лівий», а нібито «центральний» напрямок зовсім не є, як

часто у нас схильні думати, якесь еклектичне сполучення обох попередніх

напрямків; він якісно відрізняється від них тим, що, на противагу їм,

його пафос є ідея повноти, примирення. Практично украй важливо, що

розходження в цьому змісті між «правим» і «лівим» менш істотне, ніж

розходження між помірністю і радикалізмом (однаково — «правим» чи

«лівим»). Збереження всупереч життю, за будь-яку ціну старого і

прагнення будь-що переробити усе заново подібні у тому, що обидва не

рахуються з органічною безперервністю розвитку, властивою всілякому

життю, і тому змушені і хочуть діяти примусом, силою — однаково чи

насильницьким ламанням, чи насильницьким «заморожуванням». І всілякому

такому, «правому» чи «лівому», радикалізму протистоїть політичний

умонастрій, який знає, що насильство і примус може бути у політиці

тільки підручним засобом, але не може замінити собою природного,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ