UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична ідеологія та політичні партії (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось18101
Скачало1132
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

часності й продовжують панувати лише через

історичну інерцію думки, простіше говорячи — через недомислення.

 

Почнемо з того, що у більшості європейських країн ціль «лівих» прагнень

уже здійснена. «Ліві партії» — демократи і соціалісти або є, за

загальним правилом, пануючими, як у Франції, Німеччині й Англії, або уже

встигли здати своє панування політичним новоутворенням, які ніяк не

можна підвести під традиційне поняття «правих» (фашизм, комунізм). Можна

було подумати, що панування «лівих» призводить лише до переміни місць

між цими двома напрямками, не змінюючи їхнього змісту і сенсу, — тобто,

що «праві» партії з пануючих перетворюються на опозиційні (що ми

фактично й бачимо у більшості європейських держав). Однак ця проста

видимість політичної емпірії ховає під собою набагато істотнішу зміну

духовної реальності, не помічену через звичайне недомислення. Відомо, що

«ліві», досягнувши влади, звичайно, принаймні почасти, перестають бути

«лівими» — «правішають». Цей загальновідомий факт має не тільки

життєво-практичне, але й принципове значення; політичний фронт змінює

свій напрямок: «ліві», знаходячись при владі, одержують на досвіді

державне виховання, навчаються розуміти і цінувати те, що раніш люто

відкидали; «праві», відтиснуті в опозицію, навпаки, часто принаймні до

деякої міри прилучаються до колишньої психології «лівих» і користуються

їх гаслами. Так, одна з ознак, що утворюють поняття «правого» і

«лівого», змінює своє місце: принцип свободи звичайно мало приваблює

пануючих і є, природно, надбанням опозиції. Тому у новій ситуації вимога

свободи значною мірою характеризує політичні прагнення, в інших

ситуаціях іменовані «правими». Пануючий раціоналізм схильний відтепер

вступати в сполучення з принципом державної опіки, традиціоналізм,

навпаки, вимагає свободи. І якщо досвід «лівого» деспотизму чи

захоплення державним централізмом навчає «правих» цінувати свободу, так

що консерватори стають лібералами, не перестаючи бути консерваторами,

то, з іншого боку, досвід анархії і смут, визначених небажанням «крайніх

лівих» підкорятися навіть «лівій» державній владі, вчить «лівих», що

єдина міцна основа свободи є державний порядок, підтримуваний сильною

владою; на цьому шляху ліберали і демократи, не перестаючи бути собою,

одночасно стають консерваторами; обидві обставини вже зовсім сплутують

звичайні поняття.

 

Якщо ця зміна стосується перерозподілу першої і другої пари викладених

вище ознак «правого» і «лівого» (а почасти і зміни самого змісту першої

пари ознак) — то настільки ж істотна зміна відбувається і з місцем

третьої з вищезгаданих ознак. Зі зникненням колишніх вищих класів чи з

утратою ними політичного і суспільного впливу «праві» не тільки

тактично-демагогічно повинні шукати собі опори в нижчих класах, але

часто і принципово стають виразниками прагнень й інтересів тієї частини

нижчих класів, що ще живе з ідеї традиціоналізму. «Праві» (чи,

принаймні, відома їхня група) стають відтепер вождями частини народних

мас, мріють про народне повстання й у цьому сенсі займають позицію

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ